Постійні війни, які вів Наполеон перетворили великі частини Європи на руїни, призвели до загибелі сотень тисяч людей і залишили уряди з величезними горами боргів. Блиск і суперечливість цього найвідомішого (або сумнозвісного) правителя ХІХ століття визначили життя Наполеона Бонапарта. Та хай там як, але кожна війна мала переможця і переможеного. На початку ХІХ століття переможцем виявився Наполеон Бонапарт, а переможеною виявилась Прусія. Про “карнавальний” парад французів вулицями Берліна на честь їхньої перемоги у війні Четвертої коаліції читайте на berlinski.net.
З чого все почалося
1 жовтня Наполеону був виставлений ультиматум, який вимагав протягом десяти днів очистити від французьких військ німецькі землі до Рейну. Це був привід для нападу і Наполеон скористався з нього. Йому знадобилося лише п’ять днів поблизу Єни та Ауерштедта, щоб застосувати сучасну війну проти Прусії й щоб проголосити кінець легендарної Пруссії, яка хоч і вміла воювати, та була дуже консервативною. У підсумку король Фрідріх Вільгельм III тікає до Мемеля з дружиною та судом. «Наш Демель у Мемелі», — лунає на берлінських бульварах. У Берліні ж скоро все повертається на круги своя. Люди спокійно ставляться до окупантів. Король хоч й утік разом з військом, а все одно, театр переповнений. Місцеві мешканці аплодували, коли Іфігенія співала, і особливо аплодували балету. А тим часом генерал наказав відвезти богиню перемоги Вікторію разом з її квадригою, якомога далі від Бранденбурзьких воріт. У 1814 році вона повернеться до Берліна. Адже «конокрад» Наполеон був позбавлений влади. Але це буде дещо пізніше. Поки що переможець заслуговує не лише на коней з квадриги, але й на парад перемоги.
Парад французької перемоги
І він відбувся. Що правда це було трохи схоже на карнавальний парад, але він таки пройшов у Берліні 27 жовтня 1806 року. Очевидець Карл Фрідріх фон Кльоден пізніше зазначив, що весь парад мав «чудовий ефект». Попереду кожного полку рухався барабанний майор. Це як завжди був великий чолов’яга зі своїм товстим срібним ґудзиком на плетеному посоху, який він раз у раз підкидав у повітря й спритно ловив.
Потім рухався численний музичний корпус, потім солдати в білих гетрах. Вони йшли танцюючи, короткими кроками. У багатьох із них були забинтовані від бою голови, руки та ноги. Тому що через Бранденбурзькі ворота не маршує святкова варта, тут маршують воїни. Саме війська Наполеона здобули нищівну перемогу над пруссаками. Генерал їде попереду свого війська в генеральському мундирі. Ось такий парад відбувся у Берліні у кінці жовтня 1806 року. Успіх маленького француза вразив короля Фрідріха Вільгельма III, той дуже здивований.
Трофейна квадрига
Але повернемося до коней, або вірніше до квадриги з Бранденбурзьких воріт. Через кілька тижнів після перемоги французьких військ над прусською армією в подвійній битві під Єною та Ауерштедтом у серпні 1806 року та подальшого вступу Наполеона через Бранденбурзькі ворота до Берліна, квадригу було конфісковано як трофей. Під керівництвом Домініка-Віванта Денона, «комісара мистецтв» Наполеона та директора Лувру, скульптурна група була повністю демонтована Емануелем Жюрі, якому кілька років тому було доручено створити її з міді.
Богиня перемоги на колісниці, яка мала започаткувати еру миру для Пруссії на знак перемоги над війною та стражданнями, але потім стала помітною жертвою мистецтва, що поширилося Європою. Квадрига провела кілька років у “вигнанні” в Парижі. Але у підсумку все ж таки була повернута на колишнє місце, влітку 1814 року. Вона була двічі реставрована і зі зміненим гербом. І вже скоро Наполеон втратить владу й авторитет, але це вже зовсім інша історія.