Макс Рейнхард був одним із найвидатніших сценічних акторів XX століття. Навіть, працюючи переважно в Берліні, він суттєво вплинув, як на європейський, так і на американський театри. Більш детально про життя й творчість актора читайте на berlinski.net.
Віденський театр “Одинадцять”
Макс Рейнхард народився 9 вересня 1873 року в Бадені поблизу Відня. Бувши старшим із семи дітей єврейської купецької родини Гольдманн, Макс ріс у невибагливих умовах. Він виявив свою любов до театру ще з юності, а тому брав уроки акторської майстерності. Уже на початку своєї кар’єри у Віденському театрі “Одинадцять” у 1890 році, він обрав собі сценічний псевдонім Рейнхард.
Після того, як Макс уже виступав на сцені Рудольфсгайму та Зальцбурга, новий режисер Отто Брам привів його до Німецького театру в Берліні. Макс Рейнхардт винайняв мебльовану кімнату на Фрідріхштрассе, 134 і став одним з учасників трупи найкращого німецькомовного театру того часу.
Приголомшений столичною сценою і містом, Рейнхард увібрав різноманітні враження і скопіював нову акторську манеру натуралізму від Отто Брама. Разом із відомими колегами-акторами він був у центрі уваги, граючи в 95 ролях. Особливо йому вдавалися ролі в драмах Гергарта Гауптмана. Але Максу Райнхарду цього вже було недостатньо.
З Крістіаном Моргенштерном і групою молодих акторів він обговорював нові форми акторської гри. Вони планували гастролі та вистави кабаре в кафе “Monopol” на вокзалі Friedrichstrasse. У підсумку, група розважала берлінську публіку пародіями та пантомімічними сценами, під назвою “Schall und Rauch”, з січня 1901 року.
Новий театр
У 1902 році архітектор Пітер Беренс отримав від Рейнхарда замовлення. Він мав перетворити танцювальний зал на Унтер ден Лінден, 44 на театр. Новий театр мав бути наповнений веселощами, музикою, кольором і світлом. Макс Рейнхард активно взявся до справи, в тому числі як режисер, а тому розірвав контракт з Deutsches Theater. Художній і фінансовий успіх однієї з п’єс Максима Горького дозволив йому в 1903 році орендувати Новий театр на Шиффбауердаммі. Це було потрібно, щоб задовольнити наплив глядачів.
Рейнхард послідовно продовжував обраний ним шлях — об’єднання всіх мистецтв на службі драматургії. Він включив у художнє оформлення весь сценічний простір і використав усі технічні новинки часу. Режисер хотів на повну використовувати сцену, що обертається, як драматургічний засіб.
31 січня 1905 року він вперше вийшов на обертову сцену під час знаменитої постановки Вільяма Шекспіра “Сон в літню ніч”. Усі хотіли побачити цю театральну сенсацію в Новому театрі. Вистава, яка привернула увагу всього світу, принесла Рейнхарду славу, яка супроводжувала його десятиліттями.
Власник Deutsches Theater
Завдяки розумній і далекоглядній фінансовій стратегії свого брата Едмунда, Макс Рейнхардт зміг придбати Deutsches Theater у 1905 році та фундаментально його модернізувати. Бувши директором і власником першого в місті драмтеатру, він почав цілеспрямовано реалізовувати свої різнобічні задуми. Створена ним німецька театральна акторська школа почала роботу 2 жовтня 1905 року.
Родзинкою культурного життя Берліна стали прем’єри Німецького театру. Макс Рейнхардт оновив класику й п’єси Шекспіра за допомогою сучасних технічних засобів свого часу. Починаючи з 1907 року, він щороку ставив свої постановки в багатьох містах Німеччини, а також у Європі: в Будапешті, Москві, Стокгольмі, Лондоні, Ризі, Санкт-Петербурзі, Брюсселі та Варшаві. Перший гостьовий виступ у США відбувся в 1912 році.
Його остання постановка, “Син і солдати” Брюса Хендерсона, відбулася в травні 1943 року. Через кілька тижнів після свого 70-річчя Макс Райнхард помер у Нью-Йорку.