Ганс Альберс – співоча акторська легенда Німеччини

Німецьке кіно початку XX століття налічує чимало зірок, чию діяльність пов’язували з політикою, особливо позначилося на театральній кар’єрі десятків талановитих митців правління нацистів. Серед них – популярний німецький актор і співак Ганс Альберс, який зумів дистанціюватися від представників влади Гітлера, однак при цьому продовжував зніматися у фільмах та грати на сцені. Його називали співочою легендою Гамбурга, де актор народився, але пишався ним і Берлін, у театрах якого Ганс Альберс зіграв чимало ролей. Більше на berlinski.net.

Захоплення театром

Ганс-Філіпп-Август Альберс народився у вересні 1891 року у робочій родині, був молодшим із шістьох дітей. Сценою почав захоплюватися після першого відвідування вистави у місцевому театрі, і щоб заробити на квитки, бігав мити екскурсійні човни. Але батько був проти театральної кар’єри й наполіг на тому, щоб Ганс Альберс здобув освіту торговця у Гамбурзі та працював у шовковій компанії у Франкфурті. Хлопець погодився, але паралельно брав приватні уроки театрального мистецтва, гроші крадькома давала матір. 

У торгівлі пропрацював недовго, у 20 років Альберс Ганс вирішив таки податися на сцену. Спочатку працював декоратором, потім його взяли до трупи франкфуртського “Нового театру”. Згодом грав у театрах Франкфурта, Кельна, Гамбурга, режисерам подобався талановитий білявий юнак з блакитними очима. У 1915 році Ганс Альберс отримав першу роль у фільмі “Сезони життя” (Seasons of Life). Мріяв підкорити Берлін, але планам завадила Перша світова війна.

Великі та маленькі успіхи Альберса Ганса у кіно й на сцені

У 1915 році Ганса Альберса забрали до війська, він воював на Східному та Західному фронтах, але важке поранення змусило залишити окопи. Наприкінці війни він таки опинився у столиці разом із тисячами безробітних акторів, які шукали собі місця на сцені. Талановитому юнаку пощастило більше, його взяли до Комічної опери (Komische Oper), потім – до “Метрополь-театру”. Вчителем та покровителем Альберса Ганса став відомий актор Ойген Бург, він і допоміг увійти до світу німого кіно, вродливий юнак виявився дуже кіногенічним. Театральні критики зазначали, що Альберсу Гансу найкраще вдаються ролі лиходіїв у комедіях, оперетах та ревю. Попри успіх на театральній сцені та знімання у 100 фільмах німого кіно, важливого прориву у кар’єрі молодий актор не вбачав. Пізніше Ганс Альберс писав, що чекати на свій великий шанс йому довелося довгих 20 років.

Ганс Альберс: з тріумфом звукового кіно

Фото: у фільмі “Велика свобода № 7””

Піднятися до верхівки слави Альберсу Гансу допомогло звукове кіно, яке почало завойовувати маси на початку 1930 років. На юнака звернули увагу відомі режисери Ервін Піскатор і Густав Грюндгенс після блискучої гри молодого актора у ролі Густава Нікчемного у виставі “Злочинець”. Ім’я Ганса Альберса одразу ж стало популярним у Берліні, і глядачі, і кіномитці помітили надзвичайну харизму, талант демонструвати на сцені все, що було у п’єсі веселого та бурхливого.

Дебют Альберса Ганса у звуковому кіно припав на фільм “Ніч належить нам”, і був настільки успішним, що наступного разу актор з’явився на екрані вже з найпопулярнішою зіркою Німеччини Марлен Дітріх у кінострічці “Блакитний янгол”. Потім були фільми “Бомби на Монте-Карло” у 1931 році, “F.P.1 не відповідає”, “Переможець” у 1932 році, не відмовлявся Альберс Ганс і від ролей у німому кіно. Молодий актор грав усюди, куди лише запрошували, вдень – на фільмувальному майданчику, увечері – на сцені берлінського театру.

Між двох вогнів

Альберс Ганс був у зеніті слави, коли до влади прийшли націонал-соціалісти й почали затверджувати нові порядки. Міністр пропаганди Йозеф Геббельс першим звернув увагу на білявого блакитноокого молодого актора, який повністю підпадав під стандарт “зразкового арійця”, ще й улюбленця публіки. Ганс Альберс почав отримувати пропозиції співробітництва з новою владою, але ухилявся як тільки міг. Намагався тримати дистанцію, бо Гансу не подобалася політика Гітлера. Щобільше кохання Ганса Альберса – Хансі Бург, донька друга та вчителя Ойгена Бурга була єврейкою, тому залишатися у Берліні їй було небезпечно. Альберс Ганс зумів відправити Хансі у 1939 році до Великобританії, коли маховик знищення євреїв почав набирати обертів.

Пізніше позицію талановитого актора дослідники не могли оцінити однозначно. З одного боку, він уникав контактів із високопосадовцями нацистської Німеччини, навіть проігнорував вручення кінопремії, яку вручав особисто Йозеф Геббельс. Альберсу Гансу пощастило: вигаданий привід щодо відсутності прийняли, Геббельс назвав його дурним хлопцем, але суворих заходів вживати не став. З іншого боку, Ганс Альберс таки брав участь у зніманні фільмів, які щедро фінансували нацисти, і у пропагандистських зокрема. Берлінцям він запам’ятався у кінострічках “Карл Петерс” за постановкою самого Альберса, “Біженці”, “Кати, жінки та солдати”. 

Зіркова роль у кіно

Найкращою роллю Альберса Ганса кінокритики визнали Мюнхгаузена у однойменному фільмі, який вийшов на екрани рейху у 1943 році до 25-річчя кіностудії UFA. Стрічка мала приголомшливий успіх завдяки головному герою, Ганс Альберс талановито зобразив відомого барона брехні. Геббельс очікував не меншого сплеску глядацьких симпатій від наступного фільму, в якому взяв участь Альберс Ганс – “Велика свобода № 7” (Große Freiheit No 7). 

Успіх був, але не той, на який сподівалися нацисти, бо режисер створив спокійний, меланхолійний фільм. А популярний актор у ролі колишнього моряка, жадібного до алкоголю, не міг бути взірцем поведінки для суспільства, хоча й завоював великі симпатії глядачів. Дослідники творчості Альберса Ганса переконані: те, що він залишився у нацистській Німеччині, дуже підтримало моральний дух звичайних німців у роки Другої світової війни.

Золотий голос Гамбурга Альберс Ганс

Фото: обкладинка платівки Альберса Ганса

Окремо варто згадати про співочий талант відомого актора. Свою першу пісню “Der Reeperbahn” він записав у 1936 році, а пісню “La Paloma” вперше виконав у фільмі “Велика свобода № 7’” у 1944 році. Обидві версії миттєво стали хітами у Німеччині. Відомий співак Ахім Райхель зазначав, що у співі Альберса Ганса було щось дуже душевне та зворушливе, що нікого не залишало байдужим. А популярна акторка Евелін Кюннеке писала, що Ганс Альберс був чудовим майстром співу, другого такого не існувало. Пісня “Auf der Reeperbahn nachts um halb eins” навіть стала неофіційним гімном району Санкт-Паулі у Гамбурзі. Найвідоміша пісня – “Flieger grüß mir die sonne hans albers” (Льотчику, привітай сонце), яку співали не тільки у Німеччині. Після Другої світової війни талановитий актор і співак Ганс Альберс навіть випустив декілька платівок, які мали великий попит у Німеччині.

Ганс Альберс: останні роки у мистецтві

Альберсу Гансу пощастило двічі. Його не знищили за спротив нацисти, не заарештували представники радянської влади після Другої світової війни за знімання у пропагандистських фільмах фюрера. Навіть кохання Ганса Альберса Хансі Бург повернулася у 1946 році до свого партнера, разом вони прожили на озері Штарнберг до останніх днів актора. Щобільше Альберс Ганс навіть зміг продовжити кар’єру на сцені, у 1945-му йому виповнилося 54 роки. З ролей зухвалих коханців та злочинців він перейшов у кіно та театрі на ролі батьківського типу. Участь у фільмах “Ніч на вулицях”, “Перед заходом сонця” не лише підтвердило його талант, а й допомогло Гансу Альберсу розвинути успіх. На сцені чудово зіграв літнього директора цирку в п’єсі Карла Цукмаєра, отримував чимало й інших ролей. Колеги розповідали, що навіть на порозі 70-річчя Ганс Альберс не лише особисто брав участь у складних трюках, а навіть вигадував їх. Востаннє Альберс Ганс з’явився у фільмі “Жоден ангел не такий чистий”, який вийшов на екрани у 1960 році. 

Заслужено пишався актор і відзнаками – “Золотим ведмедем” за найкращу чоловічу роль, отриманим на Берлінському міжнародному кінофестивалі у 1956 році, Федеральним хрестом за заслуги перед ФРН, який вручав федеральний президент Генріх Любке у 1960 році. Талановитий митець Альберс Ганс пішов з життя у липні 1960 року у Кемпфенхаузені. У Берліні, де він грав у театрах багато років, не мав вшанувань, але є Площа Ганса Альберса у Гамбурзі (Hans Albers platz) – місті, де актор народився. Ім’я талановитого митця вона отримала у 1964 році.