У переліку видатних співачок Німеччини значиться ім’я талановитої меццо-сопрано Тетяни Іванової, яка стала “першою леді музики” у країні. В Європі її називали “королевою музики”, чия слава сягнула далеко за межі західних та східних країн. Мюзикли англійською мовою, які виконувала чарівна Тетяна, полюбили і в Австралії, а її ролі у кіно запам’яталися глядачам через чудову гру у жанрах оперети та мюзиклу. Критики визнали неперевершеним її виступ у виконанні “Теми Лари” у мюзиклі “Доктор Живаго”, але запам’яталася німецька акторка й співачка російського походження ще й виконанням російських та циганських романсів. Більше на berlinski.net.
Донька білогвардійського офіцера
Тетяна Іванова (Tatjana Iwanow) народилася у травні 1925 року у західній частині Берліну – Шарлоттенбурзі, куди емігрували її батьки після революції 1917 року, яка знищила Російську імперію. Офіцер Павло Іванов та оперна співачка Олена Іон встигли вибратися з охопленої полум’ям революції країни й залишилися у Німеччині. Вдома розмовляли тільки російською мовою, виховували доньку на традиціях рідної культури, багато розповідали про рідний Санкт-Петербург, Василівський острів, де колись жили. У родині часто слухали платівки з піснями Шаляпіна та Плевицької, батько особливо любив російські та циганських пісні й романси і своє захоплення передав доньці.
Тетяна мріяла стати акторкою, після закінчення школи вступила до театрального училища Німецького театру у Берліні. Її викладачкою була відома акторка й дикторка Агнес Віндек, яка дуже виділяла таланти дівчини. Здобути диплом Івановій вдалося у 1943 році, через рік вона отримала перший театральний ангажемент. Вперше вийшла на сцену у Німецькому театрі у п’єсі Вільяма Шекспіра “Зимова казка”, а невдовзі всі німецькі театри закрили через посилення бойових дій.
Перші ролі та успіхи
Коли завершилася Друга світова війна, Тетяна Іванова влаштувалася до Мюнхенського камерного театру (Münchner Kammerspiele), але протрималася там тільки один сезон. Потім кілька років поспіль міняла театральні колективи, по 1-2 сезони працювала у Драматичному театрі Франкфурта-на-Майні (Schauspielhaus Frankfurt), міському театрі Кобленца (Theater Koblenz). Найкраще їй вдалася роль Розалінди у комедії Шекспіра “Як вам це сподобається”, з нею молода акторка гастролювала з 1949 року з колективом Театру на Безенбіндергоф (Theater am Besenbinderhof) у Гамбурзі.
Потім із трупою Німецького театру грала у Геттінгені, глядачі запам’ятали талановиту, яскраву акторку у ролях Катаріни у “Приборканні норовливої”, Беатріче у “Багато галасу з нічого”, Саллі у комедії “Пісня голуба” (Das Lied der Taube), Беліси у п’єсі “Любов дона Перлімпліна”. Найкращою ж її роллю так і залишилася Розалінда у “Як вам це сподобається”. У 1955 році Тетяна Іванова неабияк здивувала кінокритиків, з’явившись на сцені у нехарактерній для неї ролі Діви Марії у п’єсі “Войцек” німецького драматурга Георга Бюхнера. Молоду талановиту акторку запрошували грати до Театру Комедії (Fritz Rémond Theater) у Франкфурті-на-Майні, Театру принцеси (Princess Theatre), Паломницького театру (Pilgrim Theatre) у Мельбурні.
Кар’єра Тетяни Іванової у кіно
Чудову гру Іванової помітили кінорежисери, у 1950-х роках її почали запрошувати на епізодичні ролі. Першим випробуванням стала роль покоївки Мети у військовій драмі “Ніч над Готенгафеном”, яка вийшла на екрани у 1959 році. Дівчина чудово впоралася з завданням і одразу ж отримала запрошення на фільмування у комедії “Пригоди Ніка Кнатертона – Пограбування Глорії Найлон” та у драматичній стрічці, присвяченій розгрому армії Паулюса під Сталінградом “Собаки, ви хочете жити вічно?”. Фільми були кардинально протилежними за жанрами, однак Тетяна Іванова продемонструвала ідеальну акторську гнучкість виконання. Наступною роллю для неї стала у 1967 році комедійна – пані Дюкер у “Язичники з Кумерова та їхні смішні витівки”.
Шлях до титулу “першої леді музики”
Значною мірою успіх Тетяни Іванової пояснювався яскравим меццо-сопрано, тому режисери радили їй розвивати й цей талант. Вона спробувала й стала виконавицею головної ролі у мюзиклі “Хелло, Доллі!” (Hello, Dolly), з яким дебютувала у 1966 році у Драматичному театрі Дюссельдорфа.Тільки на відміну від американської версії, головною героїнею була не Доллі Леві, а Доллі Васильєва, цей варіант адаптували за текстом до сприйняття як російський. Виступ Тетяни мав шалений успіх, незабаром було випущено окрему платівку з піснями вистави у виконанні співачки. Тетяна Іванова виконувала “Хелло, Доллі!” понад 400 разів і стала популярною у Європі. Гастролювала й в Австралії, де грала ролі у мюзиклах англійською мовою і теж збирала величезні зали.
Критики відзначали, що Іванова співала російські, циганські пісні та романси у манері, характерній для дореволюційної Росії. І якщо для радянської естради такі варіації вважалися міщанськими, занепадницькими та ворожими “для класової самосвідомості радянських людей”, то емігранти були у захопленні. Адже знайомі слова, які лунали у традиціях старої сцени, були для вигнанців із Росії ланкою між ними і втраченою рідною культурою та батьківщиною. А корінні німці, слухаючи Тетяну Іванову, поволі відкривали для себе невідому, маловивчену й загадкову Росію. Разом з Іваном Ребровим записала кілька грамплатівок російських пісень і романсів, більшість з яких згодом стали дуже популярними у Радянському Союзі. Навіть фотографії Тетяни Іванової передають чарівність і харизму, які вона випромінювала на сцені.
Наступна сходинка – телешоу та фільми-оперети
Фото: обкладинка платівки Тетяни Іванової
У 1970 році талановиту акторку-співачку запросили вести телешоу “Огляд нот влітку” на каналі ZDF, який у ті часи був другим за рейтингом популярності каналом німецького телебачення. Запрошені на знімання відомі композитори представляли свої останні твори, які презентувала Тетяна Іванова. Згодом за матеріалами цих передач було сформовано окрему довгогральну платівку, де талановита співачка виконала пісню “Цей чудовий Романов” (Der tolle Romanoff).
На новій хвилі популярності акторку “винесло” на фільми-оперети, де вона блискуче виступила у дуетах із Гейнцем Ерхартом та Горстом Ніндорфом. Тетяні Івановій однаково вдалися ролі і немолодої та високоморальної мадам Пальміри Бобюссон у “Балі в опері” Ріхарда Хойбергера, і веселої російської графині Ольги у “Принцесі доларів” австрійського композитора Лео Фалля. Потім були ролі графині Беати фон Троєнфельз в екранізації роману німецької письменниці Гедвіґи Куртс-Малер “Гризельді” (Griseldis) та подруги головної героїні роману “Дама з камеліями” Прюденс Дюверні. Паралельно Тетяна Іванова співпрацювала з кількома телевізійними шоу, у 1969 році це були “Музика, поділена на три” (ARD), а у 1971 році – “”Scala сьогодні” (ZDF). А у 1973 році вона сама прийняла запрошення від відомого телеведучого Гайнца Шенка на інтерв’ю у програму “У Синього Кабана”.
Як закотилася зірка…
Служіння телебаченню, сцені та музиці Тетяна Іванова талановито поєднувала з сімейним життям. Тричі виходила заміж, у першому шлюбі з актором Вілфредом Зайфертом народився син Андреас. Другим чоловіком Тетяни став актор Герт Фребе, який уславився роллю лиходія у фільмі “Голдфінгер”. Втретє Тетяна Іванова наважилася поєднати долю з кінопродюсером Вальтером Коппелем у 1975 році. На момент одруження вона вже знала про свою страшну хворобу – рак грудей, що не приховувала від нареченого. Але той настільки кохав Тетяну, що прагнув бути поруч.
Проте Тетяна Іванова не здавалася. Навіть після ампутації грудей вона вже через 6 тижнів вийшла на сцену, щоб зіграти подвійну роль у мюзиклі “Ліжко з балдахіном”. Тоді ж вона грала у фільмі “Дама з камеліями”. Дивовижна стійкість дружини Тетяни Іванової вразила Вальтера Коппеля, він захоплювався її мужністю й намагався оберігати. Але акторка квапилася жити. Після ранкових сеансів хімієтерапії та опромінення у клініці Гамбурга сідала за кермо автомобіля й мчала до Мюнстера на театральні проби, а увечері того ж дня виходила на сцену театру у Гельзенкірхені. Їй вдавалося майстерно приховувати і свою страшну хворобу, і власні страждання від сильного болю, бо Іванова не могла відмовитися від свого другого життя – театру. Вона ще сподівалася перемогти рак, плекала творчі плани на майбутнє, її гастрольний тур був розписаний до 1980 року.
Цінна спадщина чудової співачки
Але хвороба таки перемогла, причиною смерті Тетяни Іванової лікарі визнали рак грудей, вона померла у жовтні 1979 року в університетській клініці Еппендорф у Гамбурзі. Талановиту акторку, яка подарувала Німеччині та всій Європі чарівні російські та циганські романси, поховали на православному цвинтарі Свято-Князь-Володимирського братства у західній частині Берліна – Тегелі. Там, де знайшли свій останній прихисток її мати, батько, дідусь Фрідріх та бабуся Ганна. Але пам’ять про російсько-німецьку зірку Тетяну Іванову залишилася у записах її пісень, які у XXI столітті можна відшукати та послухати в інтернеті. Або на вінілових платівках, які пропонують поціновувачам на спеціалізованих сайтах.