Три етапи кар’єри відомої берлінської акторки Берти Дрюс

Більшість популярних акторів залишали яскравий слід в 1-2 театрах, де працювали багато років. Але інакше склалася доля відомої акторки початку XX століття Берти-Гелени Дрюс, яка за своє життя встигла зіграти у популярному на той час “Фольксбюне”, Прусському державному театрі, берлінському театрі імені Шиллера, ще й знятися у кіно. Дружина відомого німецького актора Генріха Георге й мати актора Гьотца Георге й сама була чудовою акторкою, яка залишила свій слід в історії німецького театру. Більше на berlinski.net.

Випробування в юності

Берта-Гелена Дрюс (Berta-Helene Drews) народилася у листопаді 1901 року у родині викладача машинобудівної школи, професора Карла Дрюса, мешкали вони у Берліні, сучасний район Темпельхоф. Але після народження доньки сім’я перебралася спочатку до польського Штеттіна, потім – до Познані, де Берта й навчалася у ліцеї. Після здобуття атестата дівчина вирішила навчатися співу, вступила до Вищої музичної школи у Берліні (Hochschule für Musik), бо мріяла про кар’єру оперної співачки. Але планам перешкодила примха долі – у 1924 році Дрюс після сильного стресу втратила голос. Інша б впала у відчай, але не такою була Берта, вона вирішила стати акторкою й подала заяву до драматичної школи Макса Рейнхардта при Німецькому театрі, куди її одразу ж прийняли.

Перші ролі та успіхи

Берта Дрюс дебютувала у 1925 році у ролі леді Мортімер у шекспірівському “Генріху IV” у Штутгартському театрі. Через рік перейшла до Мюнхенського театру “Каммершпіле”, де з успіхом грала Ганну Шель у “Фюрман Геншель”, Елізу Дулітл у “Пігмаліоні”, Спелункен-Дженні у “Дрігрошен-опері”. Прославилася як видатна характерна акторка у модерністських п’єсах Карла Цукмаєра. У 1931 році здійснила свою мрію – перебралася до столичного театру. Її взяли до відомого “Фольксбюне”, де вона вийшла на сцену разом із популярним актором Гансом Альберсом у п’єсі Ференца Молнара “Ліліом”. У 1933 році Берта виступала на сцені театру “Шаушпільхаус” на Жандарменмаркт у берлінському районі Мітте. За рік до того вийшла заміж за легендарного Генріха Георге, і коли він став директором берлінського театру імені Шиллера, у 1937 році перейшла разом із чоловіком до іншого театрального колективу.  

У тіні геніального чоловіка

Фото: у виставі “Мова квітів”

Один із фільмів, у якому знімалася Берта Дрюс, мав назву “Велика тінь”, деякі журналісти писали, що це позначилося і на її житті, бо видатній акторці довелося не один рік перебувати у тіні свого видатного чоловіка. Через багато років її син Гьотц-Джордж в одному з інтерв’ю зазначав, що мама дуже хотіла присвятити себе театру, але батько був проти й постійно їй дорікав, що треба опікуватися дітьми, бо це її найперше призначення. Але Берта не здавалася. Через чоловіка познайомилася з відомими кінематографістами й отримала запрошення на фільмування. Так розпочався другий етап її дивовижної кар’єри.

Вперше з’явилася на екрані у 1933 році у кінострічці “Буксир M 17” (Tugboat М 17), де зіграла роль дружини водія Геннера Классена, котрого грав Георг. Вони зіграли настільки вдало, що незабаром подружжя запросили на ролі батьків Гейні Фьолькера у фільмі “Юний гітлерівець”. Згодом цей фільм увійшов до переліку заборонених, а участь у ньому пригадали родині після завершення Другої світової війни. Але це було набагато пізніше, а тоді Берта Дрюс насолоджувалася ролями у театрі та кіно. Вона зіграла танцівницю у фільмі “Імператор Каліфорнії” у 1936 році, дружину солдата Гайні Гартмана у стрічці “Відпустка на чесне слово” (Urlaub auf Ehrenwort), яка вийшла у 1938 році, ще через рік – дружину керівника митної служби Томаса Колка у “Тривога на станції III”. 

Повернення до театру після Другої світової війни

Фото: Берта Дрюс і Віллі Роуз

Після поразки нацизму Генріха Георге та його дружину заарештувала радянська поліція через їхню суперечливу роль у політиці Третього рейху, актор помер у таборі НКВД “Заксенхаузен” у вересні 1946 року. Берті пощастило вирватися, у 1948 році вона повернулася до театру й розпочався третій етап її кар’єри, який вона в інтерв’ю називала третім життям. Спочатку виходила на сцену у Берлінському “Геббель-театрі”, на початку 1950-х років перейшла до театру імені Шиллера. Їй пощастило працювати з такими видатними режисерами, як Болеслав Барлог, Ганс Ліцау, Бой Гоберт, Ганс Нойенфельс, талановитій акторці доручали різноманітні ролі: від комічних до драматичних, і з усіма вона чудово впоралася. Оскільки після війни акторка набрала зайву вагу, їй давали переважно ролі матерів та поважних фрау. 

Такі ж образи створювала і в кіно, куди Берту теж запрошували на фільмування. Вдало зіграла виховательку Паули Реллшпіс у молодіжній кінодрамі “Дівчата за ґратами” у 1949 році, фрау Бреннеке у мелодрамі “Пошук дитини 312” (Suchkind 312) у 1950 році. Популярність подарувала їй роль пані Паутерт у фільмі “Анастасія: остання донька царя”, присвяченому російській великій княжні Анастасії Романовій. Вдалася акторці й роль владної дружини бізнесмена Шротта у кримінальному трилері “Це сталося у пекельний день”. Берта активно знімалася до середини 1960-х років, у фільмі “Наш дім у Камеруні” зіграла разом із сином Гьотцем, який теж обрав професію актора. 

Про те, як штурмувала телебачення

Фото: у фільмі “Бляшаний барабан”, 1979 рік

Коли телебачення набрало популярності, Берта Дрюс спробувала себе на іншій сцені. Однією з перших телеролей стала мати Вольфен у “Біберпельц”, потім – мама Гансон у “Незабутньому”. У “Неспокійному дні” зіграла разом із відомим Паулем Дальке, а на фільмування двосерійної стрічки “Шпигун під деревом” режисер запросив до цієї пари ще й сина Берти – Гьотца. Фрау Дрюс не відмовлялася від озвучення у дубляжі та у радіоп’єсах, її голос добре знали берлінці. Останньою роллю у кіно стала для Дрюс бабуся Анна у стрічці “Бляшаний барабан”. У 1980 роках вона повністю присвятила себе театру, їздила на численні гастролі, режисери називали її невіддільною частиною берлінського театрального розкладу.

Популярна акторка знаходила час у своєму графіку ще й для написання автобіографії, де вона згадувала всі свої ролі у театрі та кіно. Книга вийшла у 1986 році під назвою “Куди шлях – спогади з наповненого акторського життя”. Варто згадати, що ще у 1959 році пані Берта опублікувала книгу “Генріх Георге – життя актора”, присвячену своєму талановитому чоловікові. До речі, Берта Дрюс активно листувалася з режисерами та іншими видатними особистостями з театрального світу, її мистецька спадщина забрала понад 4 погонні метри полиць. Нащадки передали матеріали до бібліотеки Берлінської Академії мистецтв, де над ними продовжують працювати дослідники. Туди ж потрапили й 33 томи з приватної бібліотеки акторки.

У записах та спогадах

Популярна зірка берлінських театрів пішла з життя у квітні 1987 року після тривалої хвороби у віці 85 років. За її заповітом, прах розвіяли над морем, а ім’я викарбували на пам’ятнику чоловіка. Хоча видатний актор Генрих Георге загинув у таборах НКВС, після об’єднання Німеччини його останки знайшли, ідентифікували й урочисто перепоховали у жовтні 1994 року на Целендорфському цвинтарі у присутності рідних та друзів. У некролозі, присвяченому Берті Дрюс, тодішні критики написали, що її репертуар був величезним: від світських діячок до розкішних власниць салонів, акторка вирізнялася відкритою чуттєвістю, що дуже цінували глядачі. 

Внесок Берти Дрюс у культурний розвиток країни не залишився непоміченим, вона була почесною членкою “Staatliche Schauspielbühnen” у Західному Берліні з 1979 року, мала федеральний хрест заслуги і Великий федеральний хрест заслуги. У 1981 році отримала нагороду “Золота кіногрупа” за тривалу та видатну роботу у німецькому кіно.

Dana Oleinikova
Dana Oleinikova
Люблю детективи, космічну фантастику. Підтримую клуб Warhammer. Люблю грати у шахи, маю 2-й юнацький розряд, індивідуальні та командні перемоги у журналістських шахових турнірах. Із видів спорту подобається фігурне катання, сама захоплююся плаванням. Люблю живопис, із художників найбільше подобається Чорльоніс. Підтримую інформаційно зооволонтерів міста, виховую чотирьох котиків.

Бургомістр Воверайт та його берлінські мрії

Клаус Воверайт — відомий досвідчений політик, берлінський бургомістр та… відкритий гей. У 2001 році Берлін потрясла сенсація, коли Воверайт з трибуни на передвиборчій зустрічі...

Фестиваль “Frühlingsfest” на Курт-Шумахер-Дамм: весна у Берліні починається з див

Коли берлінські вулиці поступово оживають після довгої зими, місто одягається у кольори весни. З 1970 року у другій половині квітня столиця Німеччини перетворюється на...
..