У другій половині 20 століття в Німеччині активно переосмислювали свою культурну роль у світі. Після десятиліть ізоляції й внутрішніх конфліктів, мистецтво стало одним із ключових каналів міжнародного діалогу. Саме в такому контексті в 1981 році з’явився фестиваль Theater der Welt – подія, що була покликана відкрити німецькій публіці театральні практики з різних континентів. Головна ідея полягала в тому, щоб показати світовий театр не через призму перекладу чи адаптації, а в його оригінальному, автентичному вигляді. Далі на berlinski.
Фестиваль проходить у різних містах Німеччини, проте саме в Берліні він особливо вирізняється. Місто з багатошаровою історією та розвиненою культурною інфраструктурою створює виняткові умови для сприйняття театру як глобального явища. Саме тому Theater der Welt у Берліні – це не лише про сцену, акторів та дійства, а й про майданчик для обговорення тем, які формують сучасність: ідентичність, влада, екологія, постколоніалізм. Як фестиваль змінює німецьку театральну мову, чим вирізняється берлінський формат, і чому Theater der Welt став знаковою подією у світі сценічного мистецтва – у цій статті.
Як виник фестиваль Theater der Welt?
Після Другої світової війни німецька театральна сцена опинилася в стані культурної ізоляції. Політичні поділи та руйнівні наслідки конфлікту значно обмежили міжнародні контакти митців. Водночас у країні зростала потреба в нових формах діалогу зі світовою культурою. У відповідь на цей виклик у 1979 році німецьке відділення Міжнародного театрального інституту (ITI Germany) ініціювало створення фестивалю, який би об’єднував театральні традиції з різних куточків світу. Ідея полягала в мобільності та відкритості – щороку фестиваль мав проходити в різних містах, демонструючи автентичні вистави без адаптацій.
Перший Theater der Welt відбувся 1981 року у містах Кельн і Бонн. Програма включала понад 50 вистав із понад 30 країн, що було незвичним для того часу. Такий широкий спектр жанрів і культурних контекстів викликав живий інтерес і захоплення публіки, а також сприяв розширенню уявлень про театральне мистецтво. Проте організаторам доводилося стикатися з викликами – від логістики до культурних бар’єрів між колективами.
З часом фестиваль набув сталого статусу однієї з найважливіших платформ для світового театру. Він не лише відкривав нові імена, а й став майданчиком для обговорення актуальних тем, таких як ідентичність, політика та глобальні трансформації. Theater der Welt зумів перетворитися з разової події на регулярний захід, який дванадцять разів проходив у Берліні, зміцнюючи репутацію міста як культурного центру міжнародного масштабу.
Простори, глядачі та театральна мапа міста
Проведення Theater der Welt у Берліні стало закономірним кроком. Місто з розгалуженою театральною інфраструктурою, історією культурного спротиву та постійними урбаністичними трансформаціями було готове приймати подію світового масштабу. Його театри – від Staatsoper до незалежних сцен Фрідріхсгайна чи Нойкельна – надали фестивалю не лише фізичні майданчики, а й контекст для комунікації між формами, мовами й традиціями. Організатори навмисно виходили за межі лише великих сцен. Частина вистав відбувалася у нетипових просторах: покинутих фабриках, переобладнаних дворах, просторах між будівлями. Це дозволило інтегрувати театр у саме міське середовище, наблизити його до глядача і зруйнувати бар’єр між сценою й авдиторією. Саме тому Берлін із його змішаною архітектурною тканиною виявився вдалим майданчиком для театральних експериментів.
Авдиторія фестивалю була так само строкатою, як і самі вистави. До зали приходили як театрознавці, так і ті, хто зазвичай не відвідували класичні театри. Загалом інтернаціональна програма приваблювала експатів, студентів і туристів. Крім того, фестиваль буквально змінив театральну мапу міста. Деякі локації після подій Theater der Welt отримали нове життя, бо їх почали використовувати для локальних ініціатив і незалежних подій. Це створювало ефект довготривалої присутності фестивалю в просторі Берліна. У такий спосіб, подія виявилася не просто серією вистав, а способом інакше подивитися на міський ландшафт і його культурні можливості.
Теми, які звучать зі сцени театру
Theater der Welt завжди мав тематичну широту, однак саме в Берліні було загострено увагу на соціальних, політичних і культурних розломах сучасності. Багато проєктів порушували питання колоніальної спадщини, міграції, расової нерівності, прав людини й культурної ідентичності. Глядач не просто спостерігав за акторами, а, так би мовити, ставав учасником дискусії, що змушувала переглянути власні уявлення про справедливість, ідентичність і спільне майбутнє. До участі були запрошені трупи й митці з Азії, Африки, Латинської Америки, а також корінні артисти з Австралії та Канади. Їхні дійства давали можливість по-іншому поглянути на глобальні події – не з позиції провідних країн чи західного світу, а з думки менш помітних, часто пригнічених або колоніалізованих спільнот. Саме такий підхід формував нову театральну географію, де наративи з «глобального Півдня» звучали нарівні з європейськими традиціями.
Особливе місце посіли вистави, що поєднували документальний матеріал із художнім жестом. Деякі з них базувалися на реальних історіях, особистих або колективних травмах, досвіді переселення, втраті мови чи культури. Інші апелювали до універсальних тем: тілесності, віри, влади, екології. Загалом публіка отримувала можливість побачити, як театральна мова адаптується до нових викликів і стає способом осмислення реальності.
Проте фестиваль не обмежували класичним поданням. Багато вистав були міждисциплінарними: з елементами танцю, медіаарту, інсталяції чи перформативного дослідження. Такий формат давав змогу говорити про складні проблеми так, щоб це було глибоко, але водночас зрозуміло для широкої авдиторії.
Театр майбутнього: значення фестивалю в глобальному контексті
Theater der Welt із часом став не лише вітриною сучасного театру, а й важливою подією в глобальній культурній розмові. Його сила в здатності реагувати на виклики часу та переосмислювати роль театру у світі, що стрімко змінюється. На відміну від багатьох традиційних форумів, фестиваль не фіксується на одному жанрі чи напрямі. Він тестує нові формати – від театру в міському середовищі до вистав, що включають глядачів як співтворців. Правда ж цікаво?
До прикладу, особливістю останніх випусків є зростальний інтерес до неєвропейських перспектив. Театральні митці з Глобального Півдня, а також незалежні платформи з країн Азії, Латинської Америки, Африки дедалі активніше долучаються до програми. І це не просто жест інклюзії, а визнання того, що сучасний театр не може більше залишатися винятково європейським або західним явищем. Крім цього, фестиваль є індикатором змін у способах комунікації між культурами. Тут театральна мова – це не про «експорт досвіду», а про взаємодію, діалог і постійне переосмислення меж, темами яких є війна, міграція, кліматична криза, колоніальне минуле. Theater der Welt не лише представляє театр майбутнього – він уже ним є. Його модель децентралізована, чутлива до контексту, гнучка, що вказує на те, як може виглядати глобальний театральний процес у найближчі десятиліття. І саме цим він утримує своє унікальне місце у світовому культурному ландшафті.