В історії кожного міста налічується чимало споруд, які зіграли важливу роль у політичному та суспільному житті країни. Не всі з них збереглися до XXI століття, але пам’ять залишилася. У цьому переліку – й Берлінський палац спорту, який розташовувався на Потсдамській вулиці у районі Шенеберг. Це була не тільки величезна спортивна арена, а й місце, яке протягом десятиліть об’єднувало спорт, культуру та соціальне життя столиці Німеччини. Ідея створення великого спортивного комплексу виникла на початку 1900-х років, коли стало очевидним, що для спортивних подій, концертів і кіносеансів необхідні великі зали. Далі на berlinski.net.
Як виникла ідея створення палацу спорту у Берліні?
На початку минулого століття спорт почав набирати популярності, у Німеччині активно створювалися численні спортивні клуби, де люди могли займатися фізкультурою, грати в футбол, баскетбол та інші популярні ігри. Дослідники зазначають, що новий тренд став віддзеркаленням змін, які відбувалися у суспільстві, тому не дивно, що доступний для всіх спорт швидко захопив усі верстви населення.
В 1909 році компанія “Internationale Sportpalast- und Winter-Velodrom GmbH” придбала ділянку землі, на якій у 1910 році збудували палац спорту, зали вміщували до 10 000 людей. Його спроєктував відомий німецький архітектор Герман Дернбург, котрий запропонував модель будівлі, яка б не лише вражала розмірами, а й стала символом нової ери у спортивному та культурному житті міста.
Чим підкорив містян Берлінський палац спорту?
17 листопада 1910 року відбулася урочиста церемонія відкриття палацу спорту, що стало справжнім культурним святом для містян, на захід запросили не лише спортивних зірок, а й відомих музикантів та культурних діячів. Серед гостей був знаменитий диригент Річард Штраус, який на церемонії керував оркестром, виконуючим 9-ту симфонію Бетховена. Тоді споруду назвали “Палац спорту Гогенцоллернів” (Hohenzollern-Sport-Palast), вона стала однією з найбільших у Європі. Особливу увагу привертав штучний каток, який на той час був найбільшим у світі, його площа складала 2400 квадратних метрів, і він швидко став популярним серед прихильників зимових видів спорту. До того ж конструкція залу не мала жодної колони, що створювало враження величезного відкритого простору. Вражала й система освітлення з 30 000 ламп, яка надавала чарівній атмосфері особливої розкоші.
Спортивні події та культурне життя у Берлінському палаці спорту
Протягом першого десятиліття палац спорту у Берліні став центром важливих подій для міста. Першими почали активно пропагувати цей заклад ковзанярі та хокеїсти, на найбільшій у світі штучній ковзанці проводилися численні змагання. Це дало змогу прихильникам цих видів спорту не лише набиратися досвіду та майстерності, а й демонструвати свої таланти багатотисячній аудиторії.
У палаці проводили й театральні вистави, кіносеанси, концерти. Серед тих, хто відвідував спортивні заходи, були відомі оперні співаки, актори, письменники, зокрема Бертольт Брехт та Ганс Альберс. У 1920-ті роки зала була переповнена, квитки не могли придбати навіть на “чорному ринку”. Найпопулярнішими видовищами у Берліні тоді вважалися хокей і бокс, свої відомі поєдинки зірки спорту Макс Шмелінг, Ганс Брейтенстретер і Сабрі Махір проводили саме у Берлінському палаці спорту. Подивитися на бої приходили й відомі культурні діячі, зокрема Енріко Карузо, і Річард Таубер. До речі, Карузо ще й неодноразово давав концерти у цих залах.
Шалена популярність велоперегонів
Окрім зимових видів спорту, палац також перетворився на майданчик для проведення щорічних шестиденних велоперегонів, які відбувалися з 1911 року й стали традицією Берліну. Це подія захопила не лише для фанатів велоспорту, а й прихильників цікавих розваг. Кореспондент Йозеф Рот писав, що перед касами збиралися тисячі людей, сподіваючись придбати квитки на популярну подію. А після оголошення, що місць більше немає, більшість берлінців виглядали так, ніби у них вкрали найзаповітнішу мрію, жінки та діти плакали, а чоловіки ледве приховували розчарування.
Варто згадати, що у 1923 році на велоперегонах вперше пролунав вальс композитора Зігфріда Транслейтера “Wiener Praterleben”, який той написав у 1892 році. Мелодія настільки сподобалася берлінцям, що її одразу ж підхопили, а потім назвали “Вальсом палацу спорту” (Sportpalastwalzer) і виконували протягом наступних років. Ще палац спорту столиці уславився тим, що у 1923 році прийняв перший у світі критий кінний турнір. Це стало великим досягненням у спортивній історії, згодом такі заходи почали проводити в інших країнах. Не менш захоплювальними були змагання з їзди на шести кінних упряжках, які теж організовували у палаці.
Фінансові труднощі та зміна власника Берлінського палацу спорту
Але попри шалену популярність, палац спорту не оминули фінансові труднощі. У 1929 році його власником став відомий фінансист Якоб Шапіро, але навіть його унікальний управлінський талант не зміг врятувати палац від банкрутства. Величезні витрати на утримання будівлі та великі борги стали причиною того, що Шапіро був змушений розширити діапазон подій, додавши до спортивних змагань пивні свята та політичні мітинги. Це зіграло надалі вирішальну роль.
Місце стало відкритим для різних політичних груп: католиків, соціал-демократів, лібералів і навіть нацистів. Фактично палац перетворився на важливий політичний майданчик для тогочасного Берліну. Після скасування заборони на діяльність НСДАП у 1928 році, партія на чолі з Адольфом Гітлером розпочала активне використання приміщень для своїх заходів. Фюрер, який тривалий час був змушений обмежувати свою політичну діяльність через заборони, виступив у Берлінському палаці спорту 16 листопада 1928 року, коли Пруссія скасувала ці обмеження.
Трибуни для нацистів Третього рейху
Після 1933 року, коли Гітлер захопив владу, палац перетворився на місце виступів нацистських спікерів. Колишній власник, фінансист Якоб Шапіро втратив свої права на заклад у 1934 році і поквапився емігрувати з Німеччини. Те, що будівля може стати ефективним інструментом пропаганди та організації політичних виступів, першим усвідомив міністр пропаганди Третього Рейху Йозеф Геббельс. Знаковою стала його промова 18 лютого 1943 року, після якої Берлінський палац спорту увійшов до історії як важливий символ пропаганди Третього Рейху.
У подальші роки там неодноразово виступав Гітлер, намагаючись закріпити свою владу у Берліні, що перетворився на осередок націонал-соціалістичного руху. Втім, у 1942 році нацисти використовували палац спорту і для проведення урочистих заходів, пов’язаних з 9-ю річницею “Тисячолітнього Рейху”. Це свідчило про важливість Палацу як символу, який мав усім демонструвати силу та єдність нацистської держави.
Післявоєнний час та відродження культурної ролі
Після завершення Другої світової війни палац спорту залишався важливим символом як для західних союзників, так і для нової Німеччини. Попри сильні бомбардування, споруда була не дуже пошкодженою, взимку 1944-1945 року там навіть проводили виступи з фігурного катання просто неба. Великі зали та арени швидко відновили, значний внесок зробив банкір та майбутній спортивний функціонер Гайнц Геншель.
Тривалий час це місце використовували як відкритий льодовий майданчик, потім у 1953 році зробили новий дах. Після чого у Берлінському палаці спорту почали проводити ще й музичні заходи, там виступали легендарні музиканти Стен Кентон, Луї Армстронг, Дюк Еллінгтон і Бенні Гудман. Давала концерти й Берлінська філармонія, гастролювали оперети, опери, балети та хорові колективи Німеччини, проводилися різноманітні шоу. Найпам’ятнішими подіями для містян стали концерти Джонні Рея у 1958 році та Елли Фіцджеральд у 1962 році, згодом записи її виступів у столиці вийшли під назвою “Втрачені берлінські стрічки” (The Lost Berlin Tapes).
Пам’ять та спадщина
Коли утримання Берлінського палацу спорту стало економічно неприбутковим, а директор Георг Краефт, який багато років обирався без державної підтримки, несподівано загинув внаслідок нещасного випадку, споруду продали. Це сталося у 1973 році, а невдовзі після продажу її знесли, щоб звільнити місце для нового житлового проєкту. Колишнє місце розташування палацу спорту у Берліні віддали “Pallasseum” – соціальному житловому комплексу, який знають берлінці як “Соціальний палац”. Проєкт реалізували у межах програм підтримки соціального житла архітектора Юргена Саваде.
Знищення Берлінського палацу спорту стало не тільки смертю будівлі, а й символічним завершенням епохи, яка вмістила важливі історичні моменти: від нацистського правління до розквіту культурної діяльності у післявоєнні роки. Збереглися лише світлини колишнього спортивного комплексу “Sportpalast Berlin”, їх можна побачити у музеях столиці та на сайтах в інтернеті. Так, споруда “Pallasseum” привертає увагу нестандартністю архітектури, але легендарний Палац спорту залишився в історії Берліну як багатий культурний спадок і свідок епохальних політичних подій.