Спільний парад радянських, британських, французьких і американських військ німецькою столицею у вересні 1945 року міг стати символом єдності та консенсусу між союзниками. Проте холодна війна вже відкидала свою тінь. Більш детально про те, як союзники святкували перемогу читайте на berlinski.net.
Ідея маршала Жукова
Після перемоги над нацистською Німеччиною кожен союзник святкував її по-своєму. Однією з найбільших подій став Парад Перемоги Червоної Армії 24 червня 1945 року в Москві. В ньому взяли участь близько 30 тисяч осіб. Інша подія відбулася в Берліні. Близько 10 000 британських солдатів пройшли маршем вулицями німецької столиці під пильним оком Вінстона Черчилля.
Коли 2 вересня капітулювала Японія, у маршала Георгія Жукова, командувача радянськими окупаційними військами в Німеччині, виникла ідея відсвяткувати закінчення Другої світової війни спільним парадом усіх військ союзників, дислокованих у Берліні. Він представив свою пропозицію в Кремль і отримав повну підтримку Сталіна.
Американці, англійці та французи також спочатку підтримали ідею Жукова. У параді мали взяти участь командири Альянсу: британський фельдмаршал Бернард Монтгомері, генерал США Дуайт Ейзенхауер і командувач штабом національної оборони Франції Жан де Латр де Тассіньї. Однак після завершення всіх формальностей і призначення дати на 7 вересня всі раптово відмовилися. Посилаючись на різні причини, не стали присилати представників.
Парад без спільного маршу
Зневірений Жуков запитав у Москви, чи варто щось організовувати в даних умовах, і отримав від Сталіна відповідь, що не слід применшувати значення Великої Перемоги в Берліні. Що слід проігнорувати відмову союзників і таки влаштувати парад.
У підсумку у параді перемоги взяли участь генерал-майор Браян Робертсон, заступник військового губернатора британських збройних сил в окупованій зоні, американський генерал Джордж Паттон, військовий губернатор Баварії (призначений під час союзницької окупації Німеччини з 1945 до 1949 року) і генерал Марі-П’єр Кеніг, головнокомандувач французької окупаційної зони в Німеччині.
Командування союзників вирішило відмовитися від спільного маршу з Червоною армією — швидше за все під тиском своїх урядів. Проте, деякі відомі західні підрозділи таки взяли участь у параді. Серед них був 131-й піхотний полк Бернарда Монтгомері «Пустельні щури», який воював проти сил Ервіна Роммеля в Північній Африці. 82-а повітряно-десантна дивізія США. Французи були представлені своїми колоніальними силами, зокрема зуавами з Алжиру та альпійськими стрільцями, які брали участь у звільненні Франції. Кожен союзник, таким чином, надав 1000 солдатів для параду.
«Забутий парад»
З Радянської сторони брали участь 2 тис. бійців 248-ї стрілецької дивізії. Їх командиром був підполковник Георгій Ленев. Парад відкрився урочистою промовою Георгія Жукова. Він заявив, що віднині людство звільнилося від небезпеки нападу Німеччини із Заходу та удару Японії зі Сходу. На очах 20 тисяч берлінців солдати під музику оркестру пройшли повз Рейхстаг і Бранденбурзькі ворота.
Завершився парад показом бронетехніки. Після британських, американських і французьких середніх танків і бронетранспортерів пішли нові радянські важкі бойові танки ІС-3. Міська легенда свідчить, що один із послідовників генерала Паттона був дуже схвильований виглядом радянських танків.
На жаль, парад не заклав основу міцної дружби між СРСР і його західними союзниками. Навпаки, з’явилися перші ознаки тріщин у відносинах. З початком холодної війни такі спільні дії швидко стали історією. Ця історична подія у вересні 1945 року отримала назву «Забутий парад».