Клаус Воверайт — відомий досвідчений політик, берлінський бургомістр та… відкритий гей. У 2001 році Берлін потрясла сенсація, коли Воверайт з трибуни на передвиборчій зустрічі на весь світ заявив про свою нетрадиційну орієнтацію. Втім, політик відомий не тільки своїм публічним камінг-аутом. Більше на berlinski.net.
Молодий політик
Клаус Воверайт народився у Берлині у 1953 році. Його родина була багатодітною та не заможною. Отже, складно було припустити, що на нього чекає блискуча кар’єра у майбутньому. Але Клаус мав харизму і пронизливий розум. Політикою він зацікавився у дев’ятнадцять років. Цьому віку властиві максималізм та амбітність. Саме тоді він вступив у партію соціал-демократів. Молодий Воверайт першим у своїй родині здобув вищу освіту. Коли він став дипломованим юристом, то бажані цілі вже не здавалися такими нереальними. Десять років Клаус працював у берлінському муніципалітеті. Його партійна кар’єра стрімко розвивалася. Зрештою колеги-партійці висунули кандидатуру Клауса на пост берлінського бургомістра. Менше ніж за пів року до виборів Воверайт здобув шалену популярність. Його партія посіла передові позиції.
Епатаж, Loveparade та трохи політики
Втім, деякі політологи також впевнені, що популярності кандидата сприяв його сміливий публічний вчинок. Річ у тім, що на партійному з’їзді Клаус відкрито заявив про свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Ймовірно, особисті уподобання бургомістра не обговорювали б на кожному кроці, якби він сам про це заявив з такою урочистістю.
Але на самому старті своєї політичної кар’єри Воверайт тримав у таємниці свої стосунки із Йорном Кубіцкі.
Після перемоги на виборах Клаус вийшов до виборців разом з Йорном. Вони обіймали одне одного. Кубіцкі помер у 2020 році від коронавірусу, що сильно підкосило Клауса.
… Саме при цьому бургомістру німецька столиця отримала репутацію міста, де толерантно відносяться до представників нетрадиційної орієнтації та підтримують молодіжну культуру. Потік туристів значно збільшився.
Проте, коли Воверайт став головою магістрату, Берлін був майже банкрутом. Робочих місць катастрофічно бракувало. Великий відсоток столичних мешканців був змушений виживати коштом державної допомоги по безробіттю.
Берлін був у руках християнських демократів. У їхніх колах відбувалися махінації на великі суми. Місцевий бюджет був у критичному стані.
Попри ризики Воверайт пішов проти цієї корумпованої коаліції. Він звільнив з робочих місць десять тисяч осіб, які обіймали неефективні посади у муніципальних установах. Це було зроблено з метою значного зменшення боргу Берліну. Подальші реформи зачепили об’єкти культури — Воверайт об’єднав державні оперу та балет. Також він скоротив утримання бібліотек та закрив більшість басейнів в місті.
У 2003 році одіозний політик в інтерв’ю престижного видання сказав:
«Берлін — бідне місто, але він сексі!»
Клаус, безумовно, має естетичний смак. Саме це і рухало бургомістра до подальших змін. Воверайт мріяв, що Берлін засяє своїм столичним шармом не гірше, ніж Лондон, Будапешт, Прага або Нью-Йорк.
Воверайт став ініціатором багатьох культурних заходів. В Берліні за його підтримки проводився Loveparade, а також модні фестивалі та свята. Також не випадково у німецькій столиці знімали такі відомі кінострічки як «Перевага Борна» та «Місія неможлива» — про це домовився Воверайт з продюсерами фільмів.
Клауса Воверайта називали «гламурним хлопцем». Але частіше — «хитрим лисом».
Кінець популярності
Втім, коли популістські методи обранців приїдаються, ажіотаж натовпу починає спадати.
Воверайт обіймав посаду бургомістра німецької столиці з 2001 по 2014 рр. Найбільшою популярністю він користувався у 2006 році. Але згодом все змінилося. Понад 50% містян почали негативно реагувати на рішення свого бургомістра. Такий спад популярності спостерігався з 2009 року. А після 2011 року його називали одним з самих непопулярних політиків Берліну. Після низки неефективних проєктів Воверайт програв чергові депутатські вибори опоненту з Християнсько-демократичного союзу. Таким чином Клаус втратив місце у міському парламенті.
Найчастіше Клауса Воверайта звинувачують у повному безладі у галузі міського транспорту, який тривав з 2009 по 2010 рр. Також взимку 2010 року Берлін перетворився на суцільний льодовий каток. Пересуватися містом просто було неможливо. Пересічні берлінці були змушені власними зусиллями боротися з ожеледицею. Почався брак солі. Велика кількість людей постраждало, травмпункти працювали нон-стоп. Міське керівництво звинуватили у бездіяльності.
Кар’єра політика, яка так яскраво починалася, зазнала фіаско. Воверайт кілька разів ініціював референдуми міського масштабу. Але він часто програвав. Одним з прикладів були його плани щодо забудови злітно-посадкової смуги старого аеропорту Темпельхоф. На той час локація була неробочою. Там Клаус хотів побудувати житлові будинки та бібліотеку. Але подальша доля аеропорту вже була у руках інших осіб. У 2009 р. об’єкт став культурною локацією під назвою Tempelhof Feld. Там розташували паркову зону відпочинку.
У 2014 році Клаус Воверайт пішов у відставку. На посту його змінив також соціал-демократ Міхаель Мюллер. За нього проголосувала більшість депутатів.