Марлен Дітріх можна сміливо назвати феноменом шоубізнесу XX століття. Вона закохувала в себе чоловіків та жінок з неймовірною легкістю. Її мистецтвом захоплювався Гітлер, а коханцями були Ремарк, Габен, Оппенгеймер, Кеннеді, Хемінгвей, Ротшильд, Сінатра та інші відомі чоловіки. Втім, Марлен ніколи не від кого не залежала. Вона завжди була сама по собі. Більше на berlinski.net.
Юна Марлен
Майбутня зірка народилася 27 грудня 1901 року у Берліні-Шенеберзі. Неможливо уявити кіномистецтво XX століття без цієї актриси. Вона була не тільки іконою європейського кіно та Голлівуду. Марлен — визнана легенда стилю, актуального й у XXI столітті. Це ім’я стало синонімом гламуру, вишуканої елегантності та непокірності. Її надзвичайна харизма та природний талант сформували цілу епоху у кіноіндустрії. Ця епоха була дуже суперечлива, сповнена політичних та соціальних потрясінь, культурних революцій, нових медійних еталонів.
Марлен Дітріх народилася та зростала у заможній родині. Її мати Вільгельміна Елізабет Йозефіна була донькою багатих власників ювелірного салону. Батько майбутньої кінодіви Луїс Еріх Отто був простим лейтенантом поліції. Джерела стверджують, що він одружився з Вільгельміною заради грошей її батьків. Своєю чергою, жінка його справді кохала. Втім, це був не останній її шлюб. Після смерті чоловіка від сифілісу вона майже одразу вдруге вийшла заміж. Другий шлюб проіснував два роки, адже мати Марлен закохалася знову. Згідно зі спогадами самої Марлен, Вільгельміна була строгою жінкою та мала залізні переконання. Обидві доньки боялися її.
Дитинство Марлен Дітріх було сповнене мистецтва та музики. У мемуарах вона згадувала, що мала дуже добру освіту, знала кілька іноземних мов, грала на фортепіано, скрипці та лютні. Вона мала досвідчених гувернанток та вчителів, які ретельно займалися аристократичним вихованням дівчинки.
Початок кар’єри
Перша світова війна внесла свої корективи у життя Марлен, її матері та сестри. Третій чоловік Вільгельміни помер на Східному фронті від гангрени. На певний час його вдова разом з дітьми від першого шлюбу виїхала з Берліну.
Назад до столиці вони повернулися у 1921 році. Марлен мріяла стати музиканткою, але доля вирішила інакше. Наступного року Дітріх зробила спробу стати студенткою великого Макса Райнгардта. Він викладав у акторській школі у Німецькому театрі. Спроба не вдалася. Втім, на неї звернув увагу керівник школи Бертольд Гельд та вирішив давати приватні уроки цій амбітній молодій жінці.
Марлен навчилася майстерно танцювати естрадні танці, а після закінчення навчання зосередилася на вокалі. У тому ж 1922 році вона дебютувала на підмостках Німецького театру у невеликій ролі. Але Марлен знала — вона народжена для слави. Завдяки родинним зв’язкам красуня познайомилася з одним кінорежисером. У 1923 році у її житті стався ще один акторський дебют, цього разу у кіно. Коли вона побачила себе на екрані, то назвала «волохатою картоплиною».
На одному зі знімальних майданчиків вона познайомилась з Рудольфом Зібером та незабаром вийшла за нього заміж. У 1924 році у них народилася донька Марія. Але подружжя мешкало разом тільки п’ять років. Втім, вони так і не розлучилися офіційно. Ба більше, Марлен товаришувала з Рудольфом до кінця його життя. Вона навіть допомагала йому фінансово у скрутні часи.
Наступного 1925 року Дітріх знову повернулася на знімальний майданчик. Також вона відновила діяльність театральної актриси.
Але справжня слава прийшла до Марлен Дітріх після виходу у 1930 році кінострічки «Блакитний янгол».
Її зняв режисер Йозеф фон Штернберг. Марлен зіграла елегантну спокусницю. Її акторська подача схвилювала глядачів по всьому світу. Натхнена успіхом Марлен переїхала у Голлівуд. Потім було ще багато фільмів, серед яких «Марокко», «Шанхайський експрес», «Червона імператриця» тощо. Зірка Марлен Дітріх засяяла на весь світовий кінематограф. Вона стала символом гламурної елегантності та сексуальної інтелектуальності.
Життя при нацистах
У 1930 роках Німеччину взяв у свої руки соціал-націоналістичний уряд. Чарівна популярна актриса попала у поле зору нацистів, які бажали завербувати кінодіву для своїх пропагандистських ідей. Втім, Марлен безапеляційно та хоробро відкинула всі пропозиції такого характеру. У 1936 році нацистський міністр пропаганди Йозеф Геббельс запропонував їй шалені гроші за кожен німецький фільм, у якому вона буде зніматися. Крім того, надавалася безпрецедентна можливість обирати теми, режисерів та продюсерів на власний розсуд. Марлен залишилася непохитною. 5 березня 1937 року актриса подала документи на громадянство США. Настільки вона ненавиділа нацистів.
Марлен гаряче підтримувала союзників, виступала перед американськими військовими. Вона навіть отримала медаль Свободи — одну з найвищих нагород, які могли отримати цивільні в США.
Є у житті Марлен Дітріх ще цікавий факт. Її рідна сестра Лізель разом зі своїм чоловіком була власницею їдальні та кінотеатру. Знаходилися вони біля нацистського концентраційного табору Берген-Бельзен. Заклад харчування обслуговував нацистів. Для Марлен Дітріх це було страшною правдою. Вона заперечувала на весь світ, що в неї є сестра. Втім, любила її дуже сильно та спілкувалася з Лізель до її смерті у 1973 році.
Феномен Марлен Дітріх
Ця жінка спустошила серце Еріха Марії Ремарка. Вони знову побачилися у Венеції восени 1937 року. Та зустріч стала доленосною для письменника. Цей роман став для нього благословенням та прокляттям. Але Марлен воліла жити за своїми правилами та пускатися у нові авантюри з чоловіками та жінками. Ремарк дуже страждав. Образ цієї фатальної жінки він відобразив у персонажі Жоан Маду у своєму романі «Тріумфальна арка».
Роман з французьким актором Жаном Габеном залишив глибокий слід у її душі. У своїх мемуарах Марлен називає його справжнім чоловіком та своїм коханням.
Марлен Дітріх була королевою витонченого епатажу. Вона вигадала свій особистий стиль, який наслідували сміливі модники в усьому світі. Актриса відмовилася від традиційного жіночого кіноамплуа, часто з’являлася у чоловічих костюмах. Всі костюми та наряди Марлен були ідеально пошиті по її стрункій фігурі. Кожна деталь мала значення. Такий імідж звісно, виглядав провокаційно у ті часи. Не дивно, що й у XXI столітті ЛГБТК спільноти вважають її іконою андрогінного стилю.
Марлен приділяла власній зовнішності виняткове значення. Свідченням цьому є півтисячі фотографій, які були зроблені на «фабриці мрій» у 1930-ті роки.
Її амурні зв’язки з жінками варті окремої розповіді. В Голлівуді знали про те, що Дітріх є бісексуалкою. Вона не вважала за потрібне тримати в таємниці імена своїх коханців та коханок. Зірка виступала за вільні стосунки. Зв’язки з чоловіками часто переростали у дружбу. Втім, ця дружба і потім не виключала інтим. Сценаристка та драматургиня Мерседес де Акоста підкорила серце білявого янгола. Марлен довгий час намагалася завоювати її прихильність. Та згодом їй це вдалося. Ще одним гучним нетрадиційним романом стали стосунки з Едіт Піаф, яку називали «паризьким горобцем». Марлен писала їй листи навіть після смерті Піаф.
Марлен Дітріх — жінка-епоха, жінка-стиль, жінка-символ. Вона залишається зіркою ретро-кінематографу та його легендою. Тендітна та гламурна зовні вона була сильною і мужньою зсередини. І кохала вона з чуттєвістю жінки та галантністю чоловіка.
Вона померла у 1992 році у Парижі. Їй було 90 років.