Дочка німецького єврейського торговця Юліуса Мейзеля та його дружини Маргарети Хансен, батько якої походив із Данії, народилася поза шлюбом, але узаконила шлюб батьків та усиновлення її біологічним батьком. Вона достроково закінчила школу у віці сімнадцяти років і почала свою театральну кар’єру у Цвікау, Берліні та Лейпцигу в 1930 році. Більш докладно про історію життя та творчості актриси читайте на berlinski.net.
Дитинство та навчання
Інге Мейзель народилася в 1910 році в містечку Ріксдорфі, яке пізніше увійшло до складу Великого Берліна. Батько Інге Мейзель був репресований під час Третього Рейху і вижив у схованці підвалу, де сидів до 1945 року, на щастя, уникнувши спроби депортації. Рейнхард Гейдріх особисто наказав звільнити його, як інваліда Першої світової війни.
Інге Мейзель уперше вийшла на сцену в три роки в ролі ангела в опері «Гензель і Гретель». З 1927 року вона брала уроки в театральній школі Люсі Гефліх та Ілки Грюнінга. Її дебют відбувся в 1930 році у Цвікау в прем’єрі «Етьєна й Луїзи» Пенцольдта.
У період з 1933 по 1945 рік Інге Мейзель було заборонено виступати як «напів’єврейці». Стосовно релігійних переконань актриси, то документально вони не підтверджені. Пізніше, Мейзель поїхала до Вільного міста Данціг і працювала там телефоністкою і технічною кресляркою.
Робота в театрі
У першій гамбурзькій театральній постановці після Другої світової війни в 1945 році вона зіграла в церкві Св. Іоанна в п’єсі Гуго фон Гофманнсталя у виставі «Кожен», разом з Ідою Ере та Вернером Гінцом. У тому ж році 35-річна актриса приєдналася до Віллі Мертенса в театрі Thalia в Гамбурзі. Тут вона незабаром стала визнаною характерною актрисою. Неабияк цьому посприяла німецька прем’єра «Татуйованої троянди» Теннессі Вільямса в 1952 році з Інгрід Андре, Клаусом Каммером і Вольфгангом Валем як партнерами та режисером Лео Міттлером. Постановка мала великий успіх. В актриси також були ролі в «Мій найкращий друг» Джона ван Друтена в 1955 році в Theater am Kurfürstendamm у Берліні під керівництвом Еріка Оде, з Алісою Трефф і Гаральдом Юнке як партнерами. А в 1955 році вона зіграла в «Шлюбному посереднику» Торнтона Уайлдера. Спочатку у Städtische Bühnen Essen, а потім у Гамбурзі з Hanns Lothar як партнером.
У 1957 році три театральні постановки з нею та її колегами, такими як Ернст Шредер, Брігітта Гротум, Інгеборг Кьорнер, Горст Кейтель і Ян Хендрікс, були відправлені в тур до південної Америки в рамках німецького культурного обміну. Оскільки її партнер, режисер Джон Олден, захотів супроводжувати її, вони були змушені одружитися незадовго до початку цієї подорожі.
Зоряний час
Та зоряним часом актриси стала прем’єра берлінської народної п’єси «Вікно в передпокій» Хорста Піллау та Курта Флатова. Вона відбулась 20 січня 1960 року в берлінському Hebbeltheater і зробила її театральною зіркою. Ця роль, від якої відмовилася зіркова жінка-комік Грете Вайзер, принесла Інге не лише статус зірки, але і прізвисько «Матір нації». Вона також зіграла роль швейцара Анні Візнер в екранізації 1961 року «Її найпрекраснішого дня» разом із Рудольфом Платте.
Інге Мейзель залишила свій слід і в телевізійній кар’єрі. Вона стала відомою на всю країну насамперед завдяки ролі Кете Шольц у телесеріалі «Невиправні», який транслювався раз на рік у День матері з 1965 до 1971 року.
У 1970-х роках Інге Мейзель більше уваги приділяла театру і знову досягла великого успіху. У 1974 році вона виконала головну роль у п’єсі Рольфа Хохгута «Акушерка» в постановці Вольфганга Шпіра в Берлінському театрі на Курфюрстендам. Починаючи з 1990-х років, вона все частіше грала несимпатичних або впертих стареньких.