Німецький актор став зіркою завдяки ролі запального бунтаря у фільмі 1956 року «Напівсильні». Свій міжнародний прорив він відсвяткував у 1957 році головною роллю у фільмі «Сповідь шахрая Фелікса Крулла», знятому за творами Томаса Манна. Потім актор поїхав до Америки, щоби продовжити там свою кар’єру. Кульмінацією його голлівудської кінокар’єри того часу стала «Чудова сімка» разом із Юлом Брайнером у 1960 році. Але так вважали перш ніж він з’явився перед камерою у фільмі Біллі Уайлдера «Один, два, три» в 1961 році.

Разом із Ромі Шнайдер він зіграв ролі у фільмах «Робінзон не помре» та «Монпті». Більш докладно про історію життя і творчості відомого берлінського актора читайте на berlinski.net.

Ролі на сцені Берлінського театру

Горст Вернер Бухгольц народився 4 грудня 1933 року в Берліні в родині шевця. Усе його дитинство пройшло під впливом хаосу Другої світової війни. Вернер Бухгольц працював статистом у театрі «Метрополь» у віці 14 років. Буквально через рік його голос використали в дубляжі фільму «Еміль і детективи». Тоді Бухгольц ще працював на шкільному радіо. У 1950 році Бухгольц кинув школу, щоб зайнятися акторською майстерністю. Він зіграв свої перші ролі на сцені берлінського театру з 1950 до 1955 року. У 1954 році Бухгольц дебютував у кіно фільмом «Маріанна», але він був невдалим. У 1955 році прийшло перше визнання. За фільм «Небо без зірок» Бухгольц був відзначений Федеральною кінопремією «Filmband in Silber».

У цьому фільмі Бухгольц зіграв російського солдата Мішу, який хоче допомогти громадянину НДР і якого випадково застрелили. У 1956 році актор відсвяткував свій прорив роллю непокірного хлопця з «Die Halbstarken». Завдяки кінопостановці «Endstation Liebe» 1957 року, його почали сприймати як характерного актора.

Разом із Ромі Шнайдер

Потім він зіграв ролі разом із Ромі Шнайдер у фільмах «Робінзон не помре» та «Монпті». В «Сповідді самозванця Фелікса Крулла» Курда Гофмана, за основу фільму були взяті твори Томаса Манна. Після цього фільму Вернер Бухгольц став зіркою міжнародного масштабу. Наприкінці 1950-х Горст Бухгольц поїхав до США, щоби почати голлівудську кар’єру.

Він брав участь у численних постановках, а також грав на Бродвеї, де виблискував у виставі «Chérie». Його остання роль у німецькій постановці була у фільмі «Das Totenschiff» у 1959 році. Відтоді Бухгольц, який володів шістьма мовами, працював переважно в США, Франції, Італії та Великій Британії. Уже в 1959 році він засвітився в британському фільмі «Бухта тигрів». Через рік Бухгольц знявся в легендарному вестерні «Чудова сімка» разом із Юлом Брайнером та Чарльзом Бронсоном. Фільм став класикою в історії кіно. У результаті склалося так, що берлінський німецький актор працював із великими, всесвітньо відомими іменами індустрії кіно. Крім того, знімався з режисером Біллі Уайлдером.

Успіх на Каннському кінофестивалі

Також, слід, серед інших, відзначити комедію «Один, два, три», дія якої відбувалася в розділеному Берліні. Бухгольц знову опинився перед камерою німецької постановки в 1973 році, коли його запросили до знімання у фільмі «… але Джонні». Не забував Вернер Бухгольц і про телебачення. Там він також зіграв багато ролей, як у Німеччині, так і в США. У тому числі з’являвся в різних епізодах кримінального серіалу «Деррік». На початку 1980-х років Бухгольц знову опинився в театрі. Річ у тім, що його успіхи в кіно й на телебаченні тимчасово були на паузі. Та в 1985 році він отримав кінопремію «Filmband in Gold» за роль у фільмі «Коли я боюся».

У 1993 році Вернер Бухгольц відзначився як кіноактор завдяки участі у фільмі Віма Вендерса «Далеко, так близько!» Це було видатне повернення, за яке він отримав «Великий приз журі» на Каннському кінофестивалі.