Його дзвінкий голос, його криклива манера говорити, його божевільні вітання. У Німеччині ніколи не було людини, яка могла б коментувати так, як Хайнц Флоріан Ертель. У всякому разі, не на Сході, де спортивний репортер за десятиліття став легендою, ні на Заході, де тільки через нього деякі вмикали телебачення НДР. Більш докладно про історію життя невгамовного спортивного коментатора читайте на berlinski.net.

Назвіть свого сина, Вольдемаром!

Ніхто не міг дозволити літерам скочуватися з його язика, як це робив Ертель, коли коментував виступ Катаріни Вітт, ще однієї легенди з половини країни, перед олімпійським золотом у фігурному катанні: «Так, Катаріно, ти подолала ту скелю. Дуже чудова робота. З мене теж півгори звалилося. Привіт, люба!»

Спортивні репортери завжди особливо захопливі, коли обмотуються клубком емоцій. Коли вони чарівним чином забарвлюють те, що відбувається, незвичайними описами, так, що люди, які їх слухають біля приймача, спотикаються, сміються, дивуються, іноді навіть, хитають головами, але ніколи не забувають. Кілька з таких емоційних висловів народив Хайнц Флоріан Ертель.

Його найвідоміше речення було спрямоване до олімпійського чемпіона з марафону 1980 року Вальдемара Черпінського та глядачів у НДР. Одержимий спортом і яскравою перемогою, Ертель вигукнув на останніх метрах легендарного забігу: «Шановні молоді татусі, можливо, майбутні! Майте сміливість, назвіть свою новонароджену дитину Вальдемаром!»

Англійський полон

Якби ви зустріли Ертеля, навіть через довгий час після падіння Берлінської стіни, що раптово позбавило його статусу зірки, він усе одно міг розповісти вам про своє життя. Воно, як захопливий звіт — життя, яке відбувалося протягом не менш ніж чотирьох історичних епох. Він народився в Котбусі у Веймарській республіці. Його батько працював сукнарем, мати — прибиральницею. Бувши студентом, Ертель повинен був рити танкові рови для націонал-соціалістів, щоб зупинити радянські танки. У юності він добровільно пішов на військову службу, щоб уникнути призову до військ СС.

Так він потрапляє в англійський полон. Там він ледь не потрапив на роботи в кар’єр. Хайнц вважає, що йому пощастило і він залишився живим, а ті хто потрапив у кар’єр майже всі загинули. Він любив розповідати цю історію, з ніжною усмішкою впевненості, що йому часто щастило в житті. Тому що Ертель залишався таким до кінця: принципово скромним.

Після війни він хотів стати актором, вивчив на напам’ять «Фауста» й добре декламував вірші. Але актори мало заробляли, тому він йде на радіо. Молодій НДР потрібні молоді голоси, які з оптимізмом проголошують будівництво соціалізму.

Життя після НДР

Ертель робить кар’єру в Східному Берліні, стає членом SED і отримує орден. Він пристосовується, розповідає людям те, що хоче почути партія, а натомість йому дозволяється подорожувати світом.

Немає жодної спортивної події, яку б Ертель не коментував, немає жодної перемоги маленької країни чудес НДР, яку б Ертель не святкував уявно. Тому він сам стає зіркою, веде хітові шоу, виступає в «Kessel Buntes» і видає спортивні книги. І раптом якогось дня він майже зник. Як і всі інші зірки НДР. Як і вся НДР.

Навіть коли йому було вже за 80 років, Ертель писав книги, за які його віддані шанувальники відзначали на заходах між Зоннебергом і Засніцем. Бо хіба багато людей пережили те саме, що й він — критичні запитання щодо власної біографії та запитання про життя, яке вони прожили?

Навіть у ретроспективі, Ертель залишається тим, ким він був раніше: кумиром зі старих часів, зразком для наслідування для поколінь дітей та молоді.

Хайнц Флоріан Ертель помер у, справді, гордому віці — 95 років. Він помер від тривалої хвороби в оточенні своєї родини.