Німецьке телебачення початку 2010-х років пережило справжній переворот. Формати реаліті-шоу вже не дивували, тому продюсерам довелося неабияк напружити здібності та фантазію, щоб зацікавити глядачів. Так у 2011 році на екранах RTL II з’явився проєкт, який змінив уявлення про те, як можна показати життя великого міста. “Berlin – Tag & Nacht” (Берлін – день і ніч), відомий глядачам також за скороченнями “BTN” або “BerlinTN”, поєднав елементи документалістики, мильної опери та соціальної драми. Те, що планувалося як короткий експеримент зі 120 епізодів, перетворилося на один із найдовговічніших серіалів Німеччини. Це один із найдовших проєктів німецького телебачення, який триває й у 2025 році та налічує понад 3000 епізодів. Далі на berlinski.
Щоденне життя як драма
Події “Berlin – Tag & Nacht” розгортаються у декількох локаціях, які стали символами проєкту. Головна з них – спільна квартира Джо Меллера, який об’єднав під одним дахом компанію друзів і знайомих. Там перетнулися долі тих, хто приїхав до Берліна з різних міст у пошуках шансу на нове життя. Поруч – лофт команди “Matrix”, молодіжна квартира (колишня оселя Басті) та вонбот, що плаває Шпреєю, де мешканці постійно змінюються.
Герої серіалу – вигадані, але схожі на звичайних берлінців. Підлітки, молодь, які шукають себе, борються з труднощами, закохуються, сваряться, миряться – все як у реальному житті. Саме у цьому полягає секрет популярності шоу: глядачі впізнають у персонажах себе або своїх друзів. Ролі виконують переважно актори-аматори, тому у кадрі немає штучного блиску – лише щирість, жести, інтонації, рухи, які народжуються спонтанно.
Усі ці простори – ніби мікромоделі великого міста: закоханості, сварки, творчі плани, кар’єрні невдачі. Персонажі працюють у місцях, знайомих кожному берлінцю: у клубі “Matrix”, перукарні “Schnitte”, барі “LA 14” (пізніше – Kräsch), фітнес-студії “Body Burn”, автомайстерні. Глядач бачить не вигаданий світ телесеріалу, а живу картину мегаполіса – зі світлом неонових вивісок, шумом вулиць і людськими історіями, які ніколи не бувають ідеальними. Джо Меллер (Joe Meller), якого грає актор Лутц Швайгель (Lutz Schweigel), у кількох інтерв’ю для “RTL II” та “Promiflash” зазначав, що в основі шоу – щирість і спонтанність, а камера часто ловить емоції без повторів, тому глядач бачить справжню реакцію. Він також підкреслював, що хоча історії вигадані, відчуття реального життя берлінців – справжнє.
Камера, що не спить
“BTN” не схожий на класичні теленовели. Там усе побудовано на ефекті реальності: камера тремтить, немов її тримає випадковий спостерігач, сцени перемежовуються кадрами з вулиць Берліна, де миготять знайомі райони, графіті, вітрини кав’ярень і метро. Між епізодами з’являються панорами міста, а саундтрек – добірка популярної музики, що відбиває настрій покоління.
Кожна серія супроводжується короткими закадровими коментарями та інтерв’ю героїв, які відкривають свої думки безпосередньо глядачеві. Саме цей спосіб робить шоу настільки особистим: персонажі не просто діють, а довіряють глядачам свої турботи. Завдяки цьому “Berlin – Tag & Nacht” виглядає не постановкою, а своєрідним відеощоденником життя молоді у великому місті.
Формула успіху
Ще у 2015 році проєкт відзначив свою тисячну серію – подію, яка стала символом його успіху. На честь цього телеканал RTL II змінив логотип серіалу на золотий, а глядачі у соцмережах влаштували справжнє святкування. “BTN” став не просто телепрограмою, а явищем масової культури, яке формує уявлення про молодіжне життя у сучасному Берліні. Популярність “Berlin – Tag & Nacht” зросла не лише завдяки тематиці, а й через особливу форму подавання. На відміну від класичних мильних опер, які покладаються на сценарій, у “BTN” чимало сцен народжуються з імпровізації. Актори отримують лише загальну ситуацію, а решту додають власними словами. Більшість із них не мають професійної освіти, саме тому грають природно, без театральності.
Представники компанії “Filmpool Entertainment”, які створюють це шоу, неодноразово пояснювали, що формат мав на меті поєднати серіальну драму з документальним спостереженням. Один із продюсерів сказав для RTL у 2015 році, що вони прагнули показати місто, яке не спить, своєрідне дзеркало для покоління молодих німців. У ньому – атмосфера мегаполіса, де поруч уживаються свята й самотність, великі мрії й дрібні розчарування. Успіх перевершив усі очікування: заплановані 120 епізодів перетворилися на тисячі.
Від телевізійного експерименту до феномену покоління
Коли восени 2011 року на RTL II вийшли перші серії “Berlin – Tag & Nacht”, ніхто не очікував, що цей проєкт стане культовим. Поєднання серіальної драми з документальними прийомами створило новий тип розповіді – реаліті-мильну оперу. Піа Тіллманн (Pia Tillmann), яка грала Сабріну (Sabrina), у розмові з TV Movie зізналася, що серіал став майданчиком для розмови про реальні проблеми молоді: роботу, оренду, кохання, розчарування. За її словами, “Berlin – Tag & Nacht” дає людям відчуття, що їхнє життя важливе, навіть якщо воно не ідеальне.
Сюжети “Berlin – Tag & Nacht” завжди залишаються близькими до реального життя. Там немає гламурних декорацій чи надуманих інтриг – лише енергія мегаполіса, який не спить і не дає відпочивати людям. Одним із символів шоу став клуб “Matrix”, що з’являється у багатьох серіях. Це не просто місце зустрічей героїв, а цілий світ, де переплітаються їхні долі. Саме там відбуваються перші знайомства, конфлікти й примирення, лунає музика, що визначає ритм серіалу. Інші локації також мають своїх “мешканців” і власні мініісторії. Так формувалася своєрідна мапа телевізійного Берліна, впізнавана для мільйонів глядачів.
Камера, що дихає разом із містом
Окрема заслуга творців серіалу у тому, як вони працюють із картинкою. Режисери навмисно обрали “нестабільну” ручну камеру, щоб створити ефект присутності. Успіх “Berlin – Tag & Nacht” виявився безпрецедентним. Телевізійні рейтинги зросли настільки, що канал RTL II вирішив продовжити виробництво на невизначений термін. На хвилі популярності з’явилися спін-оффи й тематичні продовження. Серед них – “Köln 50667”, дія якого розгортається у Кельні, але за духом і структурою він є прямим спадкоємцем берлінського формату. Актори “BTN” нерідко переходили до інших проєктів каналу, стаючи впізнаваними обличчями німецького телебачення.
Попри легку форму, “Berlin – Tag & Nacht” зачіпає важливі для суспільства теми дружби й зради, пошуку житла, проблеми молодих сімей, вибору професії. Герої стикаються з тим, що знайоме кожному молодому європейцю – фінансові труднощі, нестабільні стосунки, спроби реалізувати себе у великому місті. Водночас серіал показує Берлін як символ свободи – місто, де кожен може бути собою, незалежно від походження чи способу життя. Саме це приваблює широку аудиторію: від підлітків, які впізнають своє сьогодення, до дорослих, котрі бачать віддзеркалення власної молодості.
Спілкування з глядачем
З часом творці серіалу почали активно залучати соціальні мережі. Герої мають власні сторінки у Facebook та Instagram, де продовжують спілкуватися з фанатами. Цей крок виявився проривним – реальність серіалу вийшла за рамки телебачення, створивши ефект паралельного світу, в якому вигадані персонажі існують поряд із глядачами. Багато акторів у коротких відеоінтерв’ю RTL II зазначали, що таке спілкування стало складником їхньої акторської роботи. Це відповідає задуму творців – імітувати справжнє життя, яке триває між епізодами.
Герої “BTN” публікують пости від свого імені, що створює ефект безперервного контакту між персонажами й фанатами. Глядач може стежити за ними не лише на екрані, а й у цифровому просторі, що перетворює шоу на багатоплатформне явище. Завдяки цій моделі “Berlin – Tag & Nacht” став одним із перших серіалів, який об’єднав телебачення та соціальні медіа в єдиний простір. Він сформував новий спосіб сприйняття історій – не лише як вигаданих сюжетів, а й як частини повсякденного життя.
Джерела: