Арабелла Філдс дуже багато гастролювала. Давати концерти в одному місті було не для неї. Вона освоїла безліч стилів і створила міжконтинентальну естрадну мережу. Арабелла Філдс є прикладом зірок естради початку століття, приблизно в 1900-ті роки. Попри обмеження, з якими вона зіткнулася як темношкіра іммігрантка, співачка досягла ще й економічного успіху завдяки новим мистецьким проявам і залишалася пов’язаною з Берліном понад сорок років. Про історію творчості та життя Арабелли Міддлтон, “Чорного солов’я” читайте на berlinski.net.
Берлінський початок
Влітку 1894 року в Берліні вперше виступила п’ятнадцятирічна співачка Арабелла Міддлтон. Місяцем раніше вона виїхала з рідного міста Філадельфія (штат Пенсильванія, США) з афро-американською естрадною трупою в тур по Європі. У цьому турі молода дівчина вийшла заміж за співака Джеймса С. Філдса, з яким потім створила ще й вокальний дует.
Коли Джеймс помер у Берліні в 1902 році, Філдс вирішила продовжити виступи як солістка, а не створювати нову групу з друзями з попередніх турів. Співачка взяла собі сценічне псевдо “Чорний соловей” й відправилась подорожувати Німецькою імперією, Австро-Угорщиною та Росією. У проміжку між виступами, вона неодноразово поверталася до Берліна для виступів у місцевих театрах. Її голос звучав у Walhalla, Passage та літньому театрі Макса Райнхарда. У 1907 році після одного з таких виступів відбувся запис у студії “Anker Phonogramm Gesellschaft”. Ці шість записів були настільки популярні, що їх постійно перевидавали аж до 1920-х років.
Різноманітність сценічних образів
Як співачка з величезним вокальним діапазоном і знанням п’яти мов, Філдс виконувала американську популярну музику, а також арії, німецькі пісні, альпійську народну музику та йодль. Акомпанували їй, зазвичай, на банджо на гітарі. Арабелла завжди змінювала костюми між номерами. Вона могла почати концерт у вечірній сукні, а закінчити в альпійському костюмі.
Різноманітність перформансів вражала. Співачка заявляла про себе, як про американку. Могла сказати, що вона африканка, або навіть німкеня. Іноді, вона представлялась, як представниця корінного населення Австралії чи Південної Америки. З огляду на контингент глядачів, перед якими вона виступала — це була виграшна стратегія. Всім хотілось “екзотики”. А оскільки всі вважали Філдс іноземкою, через колір шкіри, то це спрацьовувало.
Завдяки висхідному успіху, в тому числі й фінансовому, Філдс найняла Енгельгардта Вінтера, який приїхав з Бремена, як менеджера. Згодом співачка вийшла за нього заміж, ставши громадянкою Німеччини. Тепер, як німкеня, вона залишилася в Німецькій імперії навіть після початку Першої світової війни.
Останнє фільмування
З літа 1915 року працювала в нейтральних Нідерландах. У 1920 році Філдс, яка так і не взяла прізвище свого другого чоловіка, повернулася до Німеччини. Враховуючи погану економічну ситуацію, вона швидко зважилася на новий тур, який тривав три роки.
Повернувшись до Берліна в 1925 році, Арабелла Філдс приєдналася до одного з перших нових темношкірих ревю під керівництвом лідера афро-американського джазового оркестру Сема Вудінга. Потім вона знялася в двох ревю Луїса Дугласа — “Чорні люди” й “Луїзіана”. Арабелла Філдс брала участь у ревю, яке об’єднувало три покоління темношкірих артистів у Європі аж до 1931 року. Саме тоді, її “знайшов” режисер Рекс Інграмс і найняв для пригодницького фільму “Баруд”. Це мала бути її остання велика роль. Після завершення фільмування у Марокко, Філдс переїхала до Гамбурга і після чотирьох десятиліть покинула сцену. Про її подальшу долю нічого не відомо.