Ліссі Арна народилася 20 грудня 1900 року як Лісбет Хелен Ерна Арндт у Берліні. Дочка шкіряного майстра Макса Арндта та його дружини Берти, спочатку, після початкової школи, працювала на агента з нерухомості, а потім у комерційній школі у своєму рідному місті. Потім несподівано була запрошена на знімання фільму. Більш докладно про творче життя уродженки Берліна читайте на berlinski.net.
Початок кар’єри
Зі слів актриси, до неї в місцевій кондитерській підійшов один джентльмен й запитав чи вільна дівчина. На що вона гордо похитала головою. Джентльмен сприйняв це як так і найняв Ліссі для знімання у фільмі.
Після ще кількох ролей у 1919-1920 роках, вона грала як «мила» головна героїня в деяких гумористичних одноактних п’єсах. Серед них «Ліссі, переляк горобця», «Вечір Ліссі», «Ліссі Фліммеркур» і «Отчен Macht Everything» Руді Баха.
Шлюб Ліссі Арни із режисером Ганнсом Шварцем, який був зареєстрований у 1920 році, закінчився розлученням вже через два роки. Після чого починаюча актриса зосередилась на роботі в кіно. Ліссі Арна отримала свою першу помітну головну роль у фільмі Гаррі Піла «Нічна пригода», де вона грала пікантну пані з пишним темпераментом.
Тип «фатальної жінки»
Після дворічного перебування в Нью-Йорку послідувала серія постановок у найрізноманітніших жанрах. Арна з’являлася в комедіях і кримінальних романах, а також в мелодрамах і народних п’єсах тієї епохи. Завдяки своїй екзотичній харизмі, її переважно обирали на роль повії, дівчини легкої поведінки або вуличної проститутки. В цей час Ліссі здебільшого грала спокусливих півмондів і втілювала тип «фатальної жінки». Однією з її найвідоміших робіт того часу була роль покоївки Регіни, доньки трунного майстра Гекельберга, яку зняв режисер Герхард Лампрехт за мотивами роману Германа Зудерманна. Драма «Отруйний газ», знята у 1929 році була її останньою роботою для німого кіно.
Ліссі Арна поїхала до Голлівуду разом з Вільгельмом Дітерле, який відповідав як режисер за німецькомовну версію «First National Pictures», дочірню компанію «Warner Brothers». .
Але Ліссі Арна незабаром повернулася до Німеччини й стала частиною акторського складу четвертої німецькомовної екранізації Едгара Уоллеса «Der Zinker» за мотивами постановки «The Squeaker» як спокуслива і небезпечна Ліллі Трент.
Пришестя звукового кіно
У своїх наступних фільмах Ліссі Арна змінила імідж, знялася в комедіях, військових анекдотах і національних драмах, але більше так і не змогла повернути собі славу, яку здобула у німому кіно. Що правда, вона отримала високу оцінку в драмі «Гори в полум’ї», поставленій Луїсом Тренкером. Актриса виконала в фільмі головну роль.
У наступних постановках їй все частіше доводилося задовольнятися другорядними ролями. Свою останню головну роль вона зіграла в легкій веселій картині Гаррі Піла «Невидимка гуляє містом», де зіграла актрису Ліссі Верхаген. Цей персонаж здається майже самопародією. Вона грає вражену діву, яка лише підкупом досягає сценічного успіху.
Творчо насиченим видався для акторки 1937 рік. Вона знялась, серед іншого, в ролі шпигунки Міли Вентос у пропагандистському фільмі «Люди без батьківщини» у 1937 році. Зіграла роль ув’язненої Неллі в адаптації «До нових берегів» того ж року. Крім того, актриса знялась у ролі Пандорити в пригодницькому фільмі «Жовтий прапор» у 1937 році, за мотивами роману Фреда Андреаса.
У серпні 1939 року Ліссі Арна вийшла заміж за лікаря Клейбера і переїхала слідом за ним жити до Венесуели, якраз перед початком Другої світової війни. Її чоловік обійняв там одну з керівних посад. Лише після його смерті наприкінці 1950-х вона повернулася до Німеччини та до Берліна. Тут актриса кілька разів знімалася у кіно, але без особливого успіху.