Якщо подивитися на сучасний світ, то здається він розпадається. Навіть якщо говорити про це в переносному значенні. Справа в тому, що світ на початку ХХІ ст. більше не є об’єднаним, яким його знали багато років. Щоб знову його обєднати, зробити безпечним, знайти відповіді для вирішення усіх проблем, можна звертатися до різних інструментів, але одним з найдієвіших з них є культурна політика. І на вістрі цього напряму знаходиться Берлінський фестиваль – важливе джерело натхнення, мистецького об’єму, космополітизму та політичних дискусій. Детальніше про цей захід розповість видання berlinski.net.
Про фестиваль
Як зазначає ресурс web.archive.org, Берлінський фестиваль – це збірна назва низки культурних подій, що відбуваються в столиці Німеччини протягом всього року вже 6 десятиліть поспіль. Місцем проведення фестивалю є Берлінський фестивальний дім (про це далі), а також інші мистецькі простори міста. Вагомими частинами фестивалю є Маєрск Музік (MaerzMusik) – музичний фестиваль, Театррефен (Theatertreffen) – театральний фестиваль, Берлінський музичний фестиваль, Джазфест Берлін (Jazzfest Berlin) – джазовий фестиваль Берліну, «Молода сцена» – захід присвячений молодим талантам в сфері музики, театру, літератури, а також низка інших.
Створення фестивалю
Берлінський фестиваль було засновано в 1951 році разом з Міжнародним фестивалем. У світі в цей час вирувала «холодна війна» – глобальне протистояння між «імперією зла» СРСР та її сателітами і західним світом. А тому було вирішено створити культурні події, які б давали можливість тисячам німців бачити в Заході місце, куди хочеться їхати, де хочеться жити і творити. Тим більше, що фестиваль проводили в Берліні, а точніше Західному Берліні, який знаходився під контролем США, але був оточений територією НДР (СРСР).
Пройшло декілька років. Протистояння між СРСР та США продовжувалося, а тому було вирішено об’єднати 2 фестивалі в один і утворити комплекс з незалежних, але організаційно об’єднаних заходів. У 1967 року підготовку до спільної діяльності було завершено і з цього часу фестиваль діяв, як єдине ціле.
Діяльність фестивалю в Берліні
У перші роки фестиваль прагнув знайомити німецьку аудиторію з подіями, що сталися в міжнародному культурному житті. Справа в тому, що Німеччина з часу приходу до влади Адольфа Гітлера та нацистської партії добровільно ізолювала себе від інших країн. Просувалася лише німецька, арійська культура, а тому звичайні німці були позбавлені можливості відвідувати театри і бачити кращі зразки світової культури. Тож вже в 1951 року в Берлін приїхав Марсель Марсо, в 1952 року – Джордж Баланчин (пам’ятаєте засновника американського балету, який працював в New York City Ballet і Théâtre National Populaire Jean Vilars) та Жерар Філіп, Жанна Моро. В 1953 року гостем фестивалю став Джорджіо Стрелер з Piccolo Teatro di Milano, а в 1955 році в Берліні ставили оперу «Лючія ді Ламмермур» міланського театру «Ла Скала» разом з всесвітньо відомим Гербертом фон Караяном (диригент) та Марією Каллас (грецька співачка).
З самого початку основою діяльності фестивалю була класична музика. А тому в межах заходів, які організовував Берлінський фестиваль, тут відбувалися численні концерти. Співорганізаторами були Берлінська телерадіомовна корпорація, Німецька опера в Берліні, Берлінська філармонія й Театр Західного Берліна (Theater des Westens Berlin). На подію приїжджали відомі диригенти, солісти, оркестри. Зокрема, варто згадати Даніеля Баренбойма, Герберта фон Караяна, Леонарда Бернштейна та Саймона Реттла. Їх виступи викликали захоплення в публіки. Також сюди приїжджали диригент І. Стравінський (росіянин з американським громадянством) та В. Горовіц – український єврей з американським паспортом.
Нові напрямки в діяльності Берлінського фестивалю
Мистецька подія не стояла на місці, а постійно рухалася вперед. Так, в 1964 року було засновано Берлінський театральний фестиваль в рамках Берлінського фестивального тижня, а пізніше він проходив окремо. В цьому ж році вперше відбувся Берлінський джазовий фестиваль. Щоправда, він називався тоді «Берлінські дні джазу».
У 1970 року між Сходом та Заходом почалася так звана розрядка, коли політичне протистояння не було таким глибоким. Це вплинуло на діяльність фестивалю. У 1979 році тут було організовано фестиваль світових культур, куди були запрошені художники з Африки. З 1982 року почали приїжджати учасники з Латинської Америки, з 1985 року – з Східної та Південно-Східної Азії, з 1989 року – із Східної Європи.
Будівлі для фестивалю
Кожен фестиваль має мати місце для проведення. Це повинна бути споруда, яка може розмістити велику кількість учасників і глядачів. Тож у фестиваля була необхідність у відповідному приміщенні. Певний час заходи відбувалися в Домі Світових культур, що знаходився в Тіргардені, та в будинку Мартіна Гропіуса. З 1963 року почав працювати «Theater der Freie Volksbühne». Його було відкрито 1 травня. Керівником театру став Ервін Піскатор. В цьому ж році він поставив в театрі трагедію Рольфа Хохгута «Заступник». Пізніше тут працювали Петер Задек, Клаус Міхаель Грюбер і Ганс Нойенфельс. До речі, архітектором будівлі театру був Фріц Борнеманн. За його проєктами збудовано також Американську меморіальну бібліотеку та Німецьку оперу.
У цій будівлі можна було легко розмістити 1000 глядачів. З часу її появи Берлінський фестиваль постійно проводив в тут зустрічі, вистави, виступи учасників, зокрема, міжнародних представників. Театр на початок ХХІ ст., майже не змінився і є пам’яткою архітектури.
Берлінський фестиваль сьогодні
У 1987 році фестиваль гучно відсвяткував 750-річчя Берліна. Відбулося чимало вистав, музичних вечорів, кіно та інших культурних подій, в тому числі під відкритим небом. В кінці ХХ ст. фестиваль почав просувати сучасну музику. Таким було бачення розвитку захода художнього керівника Ульріха Екхардта та директора Торстена Маса. На початку ХХІ ст. рух у цьому напрямку припинився з приходом до керівництва фестивалем Йоахіма Сарторіуса.
У 2005 році з’явився Берлінський міжнародний літературний фестиваль.
З 2012 по 2021 років фестиваль очолював Томас Оберендер. З цього часу його трендом стало глибше висвітлення таких тем, як цифрові культурні зміни, міжжанрові підходи, перформативність.
У 2012 році було засновано Міжнародний фестиваль сценічного мистецтва Berliner Festspiele Foreign Affairs
У 2020 році події Берлінського фестивалю довелося перенести, представити частково або ж перевести в цифровий формат через пандемію. В той же час продовжували існувати виставки, зокрема, Otobong Nkanga, проєкт Down to Earth, Masculinities та інші.
У 2021 році пандемія ще тривала, а тому фестиваль продовжував існувати в цифровому або гібридному форматі. В жовтні цього року відбулося відкриття Міжнародного конгрес-центру, де проходили покази перфомансів, артистичні події, музичні концерти, демонструвалися фільми та інсталяції.
У 2023 році в рамках Берлінського фестивалю відбувся міждисциплінарний фестиваль Performing Exiles, який став чимось новим та свіжим для цього заходу.
А ви відвідували події фестивалю?